16 жовтня 2016 року залишиться в історії польського середовища Івано-Франківська днем вигравіруваним золотими літерами. Цього дня відбулась надзвичайна подія. Після 10 років знову зустрілися випускники та учні останньої польської школи №7 ім. Адама Міцкевича 1952-1957 років. Зустріч розпочала урочиста меса в костелі Христа Царя Всесвіту. Випускники та учні підготували окремі частини літургії, м.ін. дари приношення, тим самим дякуючи за дар життя, здоров’я, та всі отримані ласки для них та їх родин і близьких.
Після меси, учасники зустрілись біля пам’ятника Адаму Міцкевичу, щоб покласти квіти. Ця коротка зустріч була надзвичайно зворушливою. Часто, ще як учні школи №7, організовували тут літні шкільні урочистості співаючи слова гімну Польщі. Цього дня також співали гімн і патріотичні пісні. Були спогади, сміх та жаль за тими, кого вже немає…Не могло забракнути і спільної фотографії біля давньої школи. - „Віват сюдемка”, радісно вигукували давні учні.
Пізніше в головній залі Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську значна група давніх випускників та учнів зібралась на „Урок спогадів”, яку підготували волонтери та діти навчальних груп ЦПКіЄД. Наступні 45 хвилин минули в приємній, майже шкільній атмосфері. „Учні” розв’язували завдання, розказували молоді як було в школі колись, а відпочиваючи між завданнями, всі співали, танцювали і навіть грали в класи. Молодь могла тільки позаздрити такого бажання життю, радості та спортивного хисту.
„Життя швидко минає, як потік пливе час, за рік, за день, за хвилину, разом не буде нас. Така вона правда життя, добре чи погане, все минає, залишаються тільки спогади. Дякуємо Вам за все, що зробили для нас та своєї духовної батьківщини, якщо б не ваша відданість та патріотизм, не дивлячись на всі труднощі та переслідування, Ви несли дух польськості та передавали його нам, вашим дітям та онукам. Вам забороняли говорити, молитися на рідній мові, але не змогли заборонити Вам думати. А поляк думає польською, поляк чує польську, поляк любить польську. Дякуємо за вашу любов Бог, Честь, Батьківчина… низько схиляємо чоло перед тими, які нам ті слова прищеплювали”. – такими словами говорили внуки присутні на зустрічі. Це був дуже зворушливий момент для всіх...
Закінчення уроку зовсім не закінчило зустрічі. Організатори приготували для гостей чимало атракцій. Після короткого перекусу розпочалися конкурси, гри в шахи та варцаби, а пізніше забава до пізніх вечірніх годин. Стіна стереотипів переламалася, створено міст відкритості осіб з двох різних, на перший погляд, зовсім не пасуючи до себе середовищ. Старші танцювали з молодшими, а молодші грали в шахи зі старшими.
Посмішки старших учнів були найкращою нагородою для молодих організаторів за присвячений час та вкладені зусилля в організацію цього заходу. Вони додавали енергії, компенсували втому та стрес, який був під час організації. Більше б таких зустрічей.
Дякуємо усім особам, які менше чи більше долучилися до організації цього заходу, без Вас Зустріч випускників та учнів польської школи ім. Адама Міцкевича 2016 не було б такою приємною та винятковою.
Фото: Соломія Плетеницька, Христина Смаль, Леон Тищенко
