Товариство польської культури ім. Францішка Карпінського ініціювало вшанування пам’яті одного з найбільш вагомих для Польщі синів Станіславівської землі. У суботу опівдні 25 листопада 2017 року в Центрі польської культури та європейського в Івано-Франківську було прочитано доповідь про генерала Сосабовского, показано документальний фільм „Честь генерала” і відбувся концерт гурту „Промені Кракова”.
Пам’ять про генерала Сосабовского живе у Польщі. Навіть тим, хто не цікавиться історією, відоме це прізвище хоч би за книжкою Корнелія Раяна „На один міст далі”, а також гучним фільмом тієї самої назви. Однак, про те, що генерал Сосабовскі народився у Станіславові, знають не всі. Не знали навіть ті, хто вважав, що добре знайомі з його біографією. Суттєва деталь, на жаль, загубилася.
Тим часом Товариство польської культури ім. Карпінського вирішило нагадати про цей факт. Першою подією того дня була Служба Божа за генерала Сосабовского у костелі Христа Царя в Івано-Франківську. По обіді зала Центру польської культури та європейського діалогу заповнилася вщерть. Волонтери мусіли доставляти крісла. На стінах висіла вже приготована з цієї нагоди виставка „Бригадний генерал Станіслав Францішек Сосабовскі”.
- Сьогоднішнє урочисте вшанування пам’яті генерала Сосабовского пов’язане зі 125-літтям його народження і 50-літтям смерті. Його шанували спершу в Голландії, а потім, після тривалого періоду забуття, в Польщі. Нам майже нічого не було про нього відомо, але завдяки людям, які доклали багато зусиль, аби прихилити нам таємницю його постаті, почуємо сьогодні багато цікавого. – відкрила зустріч Ванда Рідош, голова Товариства польської культури ім. Ф. Карпінського.
Історію життя Станіслава Сосабовского представив Войцех Маркерт з музею Юзефа Пілсудського.
- Отже ця історія бере початок в Станіславові. Тут народився майбутній генерал, і перші роки його життя були дуже складними. Коли він був малим, помер його батько. Жили у жахливих умовах, практично у злиднях.
Голодував, не мав зимового вбрання. І як виявилося, така слабкість, важкі умови життя можуть стати джерелом великої сили – описував перші кроки Сосабовского Меркерт. - так склалося, що він став комендантом стрілецької дружини в Станіславові, перебував у Соколі і вже з дитинства, вочевидь, був непоганим командувачем. Був дуже вимогливим, вольовим, дієвим і користувався неймовірною повагою. Тут, в Станіславові, отримав від своїх стрільців шаблю і з нею не розлучався все життя.
Режисер фільму „Честь генерала”, Йоанна Пєцюкєвіч після показу сказала, що коли б хтось хотів зайнятися темою генерала Сосабовского, то раніш чи пізніше опиниться у давньому Станіславові, і коли дізналася, що в цьому місті є така особа, як Ванда Рідош, яка на свої плечі хоче взяти нелегку справу пропагування особи генерала в його родинному місті, зрозуміла, що мушу сюди приїхати. Наша дорога разом з Войцехом Маркертом і пані головуючою Товариства ім. Карпінського спершу лягла на вул. Галицьку, 88, бо в документах знайшли, що там мама Сосабовского винаймала для себе і чотирьох дітей кіманту. Тоді побачили, як далеко майбутньому генералові було ходити до школи. Хлопець не мав плаща, і коли професор запитав його, чи не має він у що вбратися, молодий Станіслав відповів „але я біжу”. Так гартувався дух генерала.
Урочистість закінчилася концертом „Променів Кракова”, гурту, який з 1994 року їздить до Голландії на урочистості з нагоди річниць висадки 1 Самостійної парашутної бригади на Польській площі в Дріелю. Діти в народному одязі, що представляє різні регіони Польщі, заспівали традиційні патріотичні пісні, твір Фридерика Шопена i „Марш парашутистів” 1 Самостійної парашутної бригади. „Промені Кракова” презентували програму під назвою „Лекція пам’яті”, яку підготувала художній керівник гурту Рома Донєц-Кшемєнь на 120-ліття народження генерала Станіслава Сосабовского. Наступного дня краківський гурт виступив під час недільної служби в костелі Христа Царя.
- Серце стискається – така відома людина! Тут немає жодної згадки про нього. В Польщі його вшановують, а у нас нічого. Звісно, ми хотіли б мати тут місце його пам’яті, відкрити пам’ятну таблицю. І будемо намагатися знайти кошти на те, щоби в майбутньому році вона таки з’явилася на стіні школи, до якої ходив Станіслав Сосабовські. – сказала голова товариства Ванда Рідош. Це був би справжній уклін чудовому синові Станіславівської землі.
Урочисте вшанування підтримав Сенат Республіки Польщі за посередництва Фонду Допомоги полякам на сході. Підтримало проект і Генеральне консульство РП у Львові.
Текст: Войцех Янковскі
Переклад з пол.: Володимир Гарматюк
Фото: Соломія Плетеницька
