Здається, що нового можна дізнатися про свої національні символи. Гімн. Прапор. Герб. Два кольори, білий зверху, червоний знизу. Або білий орел в короні на червоному тлі. Гімн, де згадано Домбровського, який треба виконувати струнко.
Чи не струнко? А власне, як? А чи завжди орел на гербі мав корону? І як треба вішати прапор біля офіційних установ? І чи всі мають право на використання прапора? А яке відношення мав Сталін до польської конституції? А до чого тут стиснена пружина і вислів „куріца нє птіца – Польша нє заграніца”?
Виявляється, всі ці речі дуже тісно переплетені між собою. Багато хто і не знає про це. Але мав нагоду дізнатися, відвідавши у Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську лекцію професора Пьотра Ґолдина „Польські національні символи”. Професор Ґолдин – доктор наук Університету Адама Міцкевича в Познані, який на кілька годин приїхав до Івано-Франківська на запрошення Центру, де з нагоди відзначення 100-ліття відновлення Незалежності Польщі організовано цикл історичних лекцій, або, скажімо, зустрічей з історією. І власне першою з них була згадана лекція про польські національні символи. Тему цієї лекції запропонував сам пан Ґолдин після того, як дізнався про таку ініціативу.
Суботнього вечора 14 квітня 2018 року до актової зали ЦПКіЄД прийшли охочі послухати. А послухати було що. Лекція не була схожою на сухі університетські виклади. Поважна інформація переплетена із жартами сприймалася доволі легко.
Ну власне, виявляється, існує ціла наука правильного вивішування державного прапора біля установ і всередині їх. А також поєднання з прапорами інших держав, областей, повітів, державних об’єднань та різноманітних організацій. Це своєрідна мова, яка, якщо знати, як читати, несе в собі певні повідомлення. Наприклад, якщо над польським кораблем, на найвищому вершечку його щогли побачите прапор іншої країни, це означає, що він входить чи перебуває в порту тієї країни, прапор якої на тій щоглі. Або, скажімо, прапор на домовині. Біла смуга мусить накривати ту сторону, де є серце покійника. Нюансів дуже багато. Вони не є обов’язковими для знання всього суспільства, звісно, але люди, які відповідальні за такі речі, мусять їх знати досконало, – каже професор. І одразу ж хвалить – прапори перед Центром польської культури і всередині приміщення розташовано правильно. На ці, здавалося б, дрібниці, жартує професор Ґолдин, дуже болісно реагує його дружина: вже побоюється, чи бува ця його „правильність щодо прапорів” не перекинеться на інші речі, що стосуються їхнього побуту.
Жарти-жартами, каже пан Ґолдин, але до національних символів треба ставитися з повагою і пошаною. Не обов’язково знати, де має висіти прапор, але, те, що прапор треба шанобливо складати, він не може бути брудним і вистріпаним, знати мав би кожен. Чи, наприклад, слова державного гімну країни, який співається стоячи. Але аж ніяк не струнко. Бо струнко стоячи, не можна навіть губами ворухнути, - тому то й називається „струнко”, - знову жартує професор.
Все, що пов’язано із використанням символів держави, затверджено законом. І відхилення від тих норм мало б тягнути за собою відповідальність. Бо навіть виконання гімну повільніше, ніж є записано в нотах – це порушення. Чи співання гімну фанатами на футбольних матчах, сидячи і з головними уборами на голові. Чи написи назв місцевостей на державному прапорі. Окрім того, що це наруга над державними символами, це ще й порушення закону.
Разом з тим, каже пан професор, в основному Законі – Конституції країни – вже є помилка щодо називання ще одного національного символу – герба. Виявляється, білий орел в золотій короні на червоному тлі є гербом. Однак в Конституції записано, що це є „godło” (малий герб). Тим часом як „godłem” є власне сам орел. Це, каже професор, який є ще й членом комісії з питань геральдики при Міністерстві Адміністрації та Оцифрування у Варшаві, варто було б змінити. Однак ніхто з політичних сил цього не зробить. Бо дай змінити щось одне в Конституції, з’являться бажаючі змінити ще щось. До слова, був період, коли Конституцію Польщі, каже професор, писав сам Йосип Сталін. В ній було мало що польського, бо то була ера комунізму. Зі Сталіним пов’язують і кокарду на головних уборах військових І польської дивізії Т. Костюшки. В народі її називають „куріца” або „ворона” бо більше нагадує цих птахів, а не орла. І виготовлення її начебто Сталін доручив польській радянській письменниці і комуністичній діячці Ванді Василєвській, якій також приписують відому фразу „куріца нє птіца – Польша нє заґраніца”. В Одесі в одного з колекціонерів вона і знайшла прообраз тієї кокарди. А прообразом був… орел П’ястів.
Ось така цікава історія. А їх у пана Ґолдина є багато. Тільки от часу на те, аби розповісти всі, замало. Ну от хоча б ту, як замість польського герба не з’явився раптом… логотип. Мав він символізувати пружину, яка виштовхує Польщу у майбутнє. На його розробку витратили дві сотні тисяч євро. На щастя, той логотип так і не затвердили. І наразі державними символами Польщі є ті, загально відомі, які мусять бути шановані і самими поляками, й іноземцями. Зрештою, як і будь-які символи будь-якої держави. А між тим досить часто державну символіку використовують без належного пошанівку. Наприклад, в Румунії випускають горілку, на етикетці якої вміщено польський герб…
Так непомітно лекція добігла кінця. Представниця Центру, вчителька польської мови пані Рената Кленчаньска каже, особисто для себе відкрила багато нового, або пригадала те, що встигло призабутися. За її словами, це була перша з шести запланованих лекцій на історичну тематику, організованих та ініційованих ЦПКіЄД з нагоди відзначення 100-ліття відновлення Незалежності Польщі. Якими будуть наступні і яких тем торкнуться запрошені лектори – наразі залишається цікавою несподіванкою для слухачів. Єдине можна сказати упевнено, - говорить пані Кленчаньска, - буде дуже цікаво. Останню з лекцій заплановано на 11 листопада – День Незалежності.
Зустрічі з історією до 100-ліття Незалежності Польщі організовано Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську за підтримки Генерального консульства Республіки Польща у Львові та Фонду „Допомога полякам на Сході” співфінансовані в рамках нагляду та опіки Сенату Республіки Польща над полонією та поляками за кордоном у 2018 р.
Текст: Володимир Гарматюк
Фото: Володимир Гарматюк
