„Вони такі самі, слухають таку ж музику, так само „зависають” в інстаграмі”. „У вас інакший релігійний календар, ніж у нас”. „О, ми спершу побоювалися, як тут буде, бо старші групи нам розповідали, що пережили не дуже приємні моменти у своїй мандрівці”, – так діляться враженнями від свого перебування в Івано-Франківську ліцеїсти загальоосвітнього ліцею №12 з Познані.
Їх двадцятеро приїхало з педагогами до Івано-Франківська за програмою обміну в рамках співпраці зі школою №5. 19 квітня вони прийшли на екскурсію до Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську. Екскурсія не проста – після ознайомлення з діяльністю центру, учні самі влаштовують розвагу з присмаком навчання спершу для волонтерів Центру, а згодом для найменшої групи, яка прийшла на заняття „Молодий митець”. Дітям організували гру і показали мультфільм. Розваги тематичні – стосуються польських легенд. В короткій перерві між грою для малих і великих, вириваємо кілька хвилин зі стислого графіка на кілька слів розмови.
- Це вже черговий приїзд до Івано-Франківська групи учнів із Познані, – каже викладач української та російської мов і знань про культуру ліцею №12 пані Александра Шимчак. Минулого року одна група вже була в Івано-Франківську на запрошення педагогічного колективу ЗОШ №5. Учні, як і цього разу, ходили на заняття, мали екскурсії містом, жили в українських родинах, їздили на прогулянку в гори. Звісно, що такі поїздки хоч і передбачають певний навчальний момент, але все ж вони більш свобідні, ніж навчання у школі. Все відбувається у формі гри.
- В першу чергу йдеться про знайомство з людьми, про те, аби пізнати людей по інших бік кордону, з іншої країни, – підтримує розмову шкільний педагог ліцею Адам Дзяткевіч. - Це, каже він, дуже важливо для сучасної молоді. Не сидіння за партою, навіть іноді не вивчення традицій чи походи музеями, споглядання архітектури. Їх цікавить спілкування. Бо в спілкуванні ламаються стереотипи. А їх у нашому світі, годованому пропагандою медіа, дуже багато. Натомість вони мають змогу все побачити на власні очі, почути від своїх ровесників і зробити свої висновки. А потім, звісно, поділитися тими знаннями у себе дома, розповісти своїм друзям, знайомими, родичам. Про Україну, на жаль, відомо не найкращі речі. І це стереотип, випродукований мас-медіа. Бідна країна, в якій точиться війна. Дехто навіть побоювався їхати, думаючи, що тут вулицями їздять танки. – каже пан Дзяткевіч.
Бажаючих поїхати, кажуть вчителі, було більше, ніж могли взяти. Довелося вибирати. В першу чергу робився акцент на добрих показниках навчання. Якщо немає проблем у школі – можеш їхати. Якщо є провали, сиди і вчися, можливо, вдасться поїхати наступного разу.
Це дуже цікаво, кажуть учні, бути в новому середовищі, в незнайомому місці, і бачити, що ті, з ким ти спілкуєшся, такі ж, як ти. Навіть мову вже почав розуміти, – говорить учень 2-С класу Станіслав Надер. - Тільки у вас трохи інакший церковний календар і церковна традиція. У нас все більше цікавляться Україною, тому я тішуся, що зміг приїхати сюди. Я повезу звідси багато вражень і в першу чергу я побачив, що не варто вірити різним розповідям, стереотипам, а варто побачити все на власні очі. Це, напевно, головне, що я винесу з цієї подорожі.
Станіслава підтримує Міхал Баб’як, учень 1-А класу. Хлопець каже, що ще мало людей в Польщі розглядають Україну як місце, куди можна поїхати на відпочинок. А між тим тут є на що подивитися – архітектура, можна дізнатися про звичаї, вашу їжу, культуру. Ця подорож дає мені розуміння того, як і що нас поєднує. І це нам дає можливість краще пізнати одне одного і завдяки цьому ми можемо спілкуватися, тобто одне випливає з іншого.
Александра Худзяк, учениця 2-Б класу вже вдруге в Івано-Франківську. Минулого року, каже дівчина, познайомилася з роботою Центру і дуже захопилася тією роботою, стала допомагати нав’язанню контактів між українськими польськими молодіжними осередками. - Раніше я вважала, що я є найважливішою, а тепер розумію, що все не так, що є інші речі, важливіші в житті. І цього я навчилася саме тут, це мене змінило і це для мене головне у таких поїздоках.
Восени минулого року за цією ж програмою учні з Івано-Франківської школи №5 поїхали до Познані. Цієї осені, сподіваються педагоги, буде так само. Тим часом роздумують над тим, аби розширити межі співпраці і влаштувати в її рамках обміни вчителів, аби одні в одних могли повчитися, перейняти певний досвід, підвищити свій рівень.
Текст: Володимир Гарматюк
Фото: Данута Стефанко
