Якщо є мотивація, – знатимеш. У Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську закінчилися курси польської мови рівня А1 і А2.
Курси тривали з вересня 2017 року до травня 2018. Цього навчального року це вже була п’ята едиція мовної школи при Центрі. На курси записалися і випускники попередніх навчань нижчого рівня, і нові охочі вивчити польську мову.
На жаль, кажуть організатори курсів, у цьому році не прийшов жоден, хто показав би на вступних тестах знання відповідні для організації занять для вищих рівнів B1 і B2. Натомість плани організувати курси лише для дітей і молоді, довелося коригувати. Оскільки запити на навчання подали люди старші, які запевняли, що курси польської мови для них є дуже важливими, а після написання ними тестових вступних завдань, стало зрозуміло, що організатори не можуть їм відмовити.
Загалом цього навчального року було сформовано чотири групи курсантів. Три рівня А1 і одну А2, а вік учасників коливався від 26 до 55 років. Як виявилося під час навчань, вони собі дуже добре знайшли спільну мову і вікова різниця практично не була помітною.
Викладачі пані Рената Кленчаньска та пані Аліна Чіркова, якщо йдеться про ефективність таких занять, відзначають, що в групі A2 цього року були особи, які минулого року закінчили A1, і розвиток їхніх знань був виразно помітний. З ними вже свобідно можна розмовляти на певні теми. Якщо ж говорити про групу А1, то рівень знань її учасників був різним. Різними були й мотивації до навчання.
Ірена Дроздовська, студентка, вивчає інформатику: - маю намір продовжувати вивчення інформатики в Польщі, тож записалася на курси. Доти не мала таких серйозних навчань з польської мови – вивчала мову дома, зі мною розмовляла бабуся.
Галина Куцкір, викладачка Інституту права Одеської юридичної академії. - З польською мовою я познайомилася цього року на курсах. Я отримала посвідчення про закінчений курс А1, наступного року намагатимуся потрапити на А2. Мову вчу для себе, для власного розвитку, аби пізнати сусіда. Може, колись буду працювати у юридичній галузі в Польщі, чи з польськими партнерами, тож мова завжди придасться. Курс дуже добрий, я задоволена. Якістю, методикою. Пані Кленчаньска викладалася цілковито. Екзамен був цікаво сформований, за блочною системою.
Надія Гошва, посадовець. - Минулого року я закінчила А1, тепер А2. Було дуже органічно. Мені важко давалися числівники, закінчення множини у дієсловах чоловічоособових та жіночоособових.
Ірена Попадинець, лікарка, викладач Медичного університету в Івано-Франківську. - Минулого року я закінчила А1. Мої бабуся і мама – польки. Я хочу вивчити мову, щоби добре почуватися. З п’яти років я ходжу до костелу, тож мову чула. На заняттях було гарно, бракувало мені тільки часу на те, аби краще готуватися.
На жаль, з підготовкою до занять часто бували труднощі. Вчителі, які працюють з учнями у школі чи зі студентами у вищих закладах, мають засоби впливу, аби змусити учнів працювати – оцінки. Але на курсах польської мови в ЦПКіЄД єдиний інструмент – лише їхня (учнів) самосвідомість. Кожен з учасників мусить відповісти собі на питання „нащо я сюди приходжу, чого я тут хочу, нащо мені ця мова потрібна?”
- Я мала багато проблем з невиконаними домашніми завданнями, спізненнями – на півторигодинне заняття могли запізнитися на пів години, годину. А потім казали, що не розуміють, не знають, не вміють. Коли дорослі люди говорять ми маємо роботу, нема часу, треба було дещо зробити”, все те розумію, але для чого тоді ходити на курси. Однак все ж, екзамени показали, що переважна більшість осіб заслуговують на посвідчення про здобутий рівень. Ті ж, хто не здав екзаменів, отримали тільки свідоцтво про прослуханий курс. Було встановлено, що 60% знань дають право на отримання свідоцтва про здобуття рівня. Нижче – лише посвідчення про участь. Я не брала участі в роботі сертифікаційних комісій, але мала можливість бачити тести, які вони дають на іспити, і я користувалася тими пропозиціями на екзамені в Центрі. Звісно, наш рівень відрізняється від рівня сертифікаційної комісії, але все ж він є дуже високим. – каже пані Рената Кленчаньска, вчителька польської мови, скерована в Україну Осередком розвитку польської освіти за кордоном.
Що ж дають ті свідоцтва? Пані Кленчаньска каже, що ЦПКіЄД не має права видавати державний сертифікат, однак добивається такої можливості.
І все ж дають. По-перше, задоволення для учня. По-друге, є інституції, які вимагають будь-якого свідоцтва про знання польської мови. І свідоцтво, отримане після екзамену в ЦПКіЄД, є дуже важливим. На тих дипломах зазначено м.ін. участь ОРПЕГ-у, який присилає викладачів, а ця інституція дуже відома. І такі свідоцтва напевно в якихось закладах матимуть вагу. Не кожному вистачить на державний сертифікат, який є доволі не дешевим.
Ще одна проблема, з якою зіштовхнулася пані Рената Кленчаньска вже під час екзаменів, – списування. На жаль, такі реалії. В Польщі також списують, але менше. Там списування не вітається. Студент навіть може бути виключений з навчання.
- Я відучила молодь у школі списувати. А тут я була вражена. Це ж дорослі люди намагалися списати. Коли я просила здати мобільні телефони, було шалене невдоволення. Але я рішучо заявила: „якщо не віддаєте телефонів, то можете не заходити”. Особисто зловила, як читали, намагалися списати із зошитів, книжок. Я то забирала. І так собі подумала: я дивуюся, що діти списують, але ж їхні батьки роблять те саме. Ми мусимо показати знання. Потім ідемо в люди і що? Так, нема часу на підготовку, але я потім під тим результатом підписуюся. І не хочу, аби потім хтось говорив, що я нічого не навчила, і по репутації Центру польської культури та європейського діалогу це також вдаряє. А це наше добре ім’я!”.
Текст: Роберт Кубіш
Фото: Володимир Гарматюк
