„…щоби бути генієм, досить бути собою, але щоби бути собою, не достатньо бути генієм... людина мусить боротися за себе, свою особистість, свій характер проти характеру нашого світу…”
У Вроцлаві попрощалися із Анджеєм Бартинським, польським поетом, членом Спілки польських літераторів, засновником і президентом Клубу незрячої інтелігенції Республіки Польща, володарем трьох ступенів Сільви (самоконтролю помислу).
Анджей Бартинський народився 25 травня 1934 року у Львові. Коли йому виповнилося 5 років, почалася друга світова війна.
9-літнім хлопцем пішов зв’язковим в АК. За активну участь у русі опору разом із сім’єю арештований ґестапо. Під час допитів і катувань втратив зір.
У 1946 році виїхав до Вроцлава.
Закінчив польську філологію у Вроцлавському університеті.
Як поет дебютував в 1956 році віршем „Рапсодія про Єсєніна” на шпальтах студентського часопису „Життя університету”. Того ж року засновує з друзями Вроцлавську мистецьку групу „Чому б ні”, в якій гуртуються молоді поети, прозаїки, актори, художники. В 1961 році став членом Спілки польських літераторів.
Говорив про себе так: „Я народився поетом, і пишу те, що думаю, роблю те, що думаю, а це не всіх об’єднує, і друзів робиться менше. Як голова Спілки польських літераторів, маю таке кредо: братерство, прихильність, приязнь. Своє оточення вважаю не тільки суспільною елітою, але й схиляю їх до взаємної допомоги, відкидання заздрості. Людині, щоби добре почуватися, потрібна група підтримки. Це полегшує життя”.
Навесні 2013 року Анджей Бартинський у товаристві з теперішнім головою Нижньосілезького відділення СПЛ поетом Казімежом Бурнатом відвідав Івано-Франківськ та Львів. На запрошення спілки письменників Львівської області поет, як почесний гість, взяв участь у фестивалі поезії „Молодий лев”, організованому заступником голови львівської обласної організації Національної спілки письменників України Олександром Гордоном та головою івано-франківської обласної організації НСПУ – Євгеном Бараном.
Під час поетичної зустрічі в Івано-Франківську з’ясувалося, що Анджей Бартинський був особисто знайомий з Іренеєм Моравським, також незрячим польським поетом – приятелем поетки Халіни Посвятовської, адресатом її автобіографічної повісті „Розповідь для друга”. Повість у перекладі івано-франківського журналіста Володимира Гарматюка вийшла у видавництві „Лілея НВ” на початку 2013 року.
Анджей Бартинський є автором трилогії „Такий світ” (2001), „Ось мої вітчизни” (1999), „Повернись, бо черешні” (1997); „Де Рим, де Крим, де бар Чін-Чін” (1977) та ін., а також численних публікацій у пресі, на радіо і телебаченні. Відзначений офіцерським і кавалерським хрестом, хрестом АК, Партизанським хрестом, медалями та відзнаками. Культурний, суспільний діяч, соціополітик за рівноправність неповносправних осіб.
Поезії Анджея Бартинського в українському перекладі Володимира Гарматюка у 2013 році увійшли до альманаху „Від Івано-Франківська до Вроцлава. Відсутність адресата” в рамках 10 Міжнародного фестивалю „Поети без кордонів”.
В даний час поетеса з Івано-Франківська Світлана Бреславська працює над перекладом збірки поезій Анджея Бартинського „Бенкет Метелика”.
Як камінь
Мамo я не плачу
бо твердий наче камінь
та каменем бути не легко
коли не бачиш навколо світла
в житті варто мати очі
а у мене бездонні ночі
Мамо я не плачу дивися
ти просила - синку борися
я борюся завжди я завжди борюся
Мамо поглянь я не плачу
як Геркулес мусиш бути сильний
говорила мамо лагідно сину
Мамо я не плачу взагалі
та часом хтось завдасть мені болю
не бачити світу – гірка доля!
Важку маю роль у нічному театрі
Мамо я не плачу
буває замислюся на хвильку
чи світ прекрасний на стільки
Ти говорила до мене
синку будь відважний
як воїн
я готовий Maмo
до бою
(переклад Світлани Бреславської)
