30 червня 2018 р. в Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську відбулася чергова лекція з циклу „Зустрічі з історією в 100-ліття Незалежності Польщі”. З лекцією „Зем’яни – забута спадщина Речі Посполитої” виступив д-р Ярослав Дурка з Інституту історії Опольського університету (Республіка Польща), шкільний вчитель, вчитель академічний, який займається історією аристократії, зем’янства, автор книжки про Януша Радзівіла.
- Ми бачимо, що тематика зем’янства починає відходити в небуття, бо зем’ян сьогодні немає. Очевидно, що є товариство зем’ян, їхні нащадки, люди, які походять із того середовища. Але це вже не така суспільна група, бо не мають землеволодінь, не проживають в палацах. А палац, якщо хтось відремонтував його, часто відіграє іншу роль, ніж до ІІ світової війни, – підкреслив Ярослав Дурка.
Зем’яни – соціальна верства в суспільстві, власники значних (великих і середніх) маєтків. У старопольській мові термін „зем’янство” означав шляхту, яка проживала на визначеній землі, але й всіх, хто займався сільським господарством. Однак найчастіше зем’янами називали шляхтичів-посесорів. Із середини XIX століття зем’янами вважали власників маєтків понад 50 га. То були найчастіше представники давньої магнатської верстви (часто власники аристократичних титулів) та середньої і дрібної шляхти. В результаті економічних, суспільних, політичних змін зем’янами перестали бути цілі верстви дрібної і середньої шляхти – частина з них стали інтелігенцією, частина пролетаріатом чи селянами. Особливою відмінністю цієї верстви суспільства була спадкова власність земельних маєтків, які не можна було продавати чи дарувати – за таке зем’янина могли позбавити права власності. Крапку в існуванні зем’янства в Польщі поставила ІІ світова війна та її наслідки. Зем’яни втратили практично всі маєтки. А ті, хто не емігрував після 1945 року, були переслідувані, репресовані і позбавлені пільг польською радянською владою. З 1989 року польське зем’янство веде активну політику щодо вшанування права власності і повернення земельних володінь чи отримання компенсації.
Ярослав Дурка говорить, що недаремно тема зем’ян з’явилася в контексті відзначення 100-ліття відновлення Незалежності Польщі. Адже серед них було багато тих, хто в роки розподілу Польщі боровся за її державність.
- Зем’яни були елітою народу, учасниками національних повстань. Вони будували нашу патріотичну традицію. Якщо глянемо на учасників листопадового повстання, то багато з них є зем’янами. Серед учасників Січневого повстання теж була величезна кількість зем’ян, які воювали, гинули, мали потім страшні наслідки наших національних зривів, – говорить польський історик.
Серед зем’ян було багато письменників, музикантів, політиків, суспільних діячів. Згадати хоча б Адама Міцкевича, чи Ігнація Яна Падеревського.
Сьогодні, каже лектор, на тему зем’ян говорять чимраз менше. Навчальні програми у школах і вищих навчальних закладах побудовані таким чином, що концентрують увагу на історії воєн, конфліктів, політичних подій. Натомість суспільна тематика, зокрема теми, пов’язані із зем’янством, з відносинами між окремими групами суспільства, перебувають начебто на узбіччі історії, – підсумував Ярослав Дурка.
На завершення Мар’я Осідач, директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську і Ярослав Краснодембський, докторант Університету Міколая Коперніка в Торуні, запросили присутніх у залі на наступні лекції в рамках зустрічей з історією, присвячених відзначенню річниці відновлення Незалежності Польщі.
Зустрічі з історією в 100-ліття Незалежності Польщі організовані Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську за підтримки Генерального консульства Республіки Польща у Львові та Фундації „Допомога полякам на Сході”, співфінансований в рамках здійснення опіки Сенату РП над полонією і поляками за кордоном.
Текст: Володимир Гарматюк
Фото: Володимир Гарматюк
