Хто і коли заснував станиславівську фортецю, як виглядав тринітарський костел, як виглядав арсенал, а головне – яке місце на геополітичній карті тодішньої Європи займав Станиславів, місто Потоцького „Ревери”. Багато років відповідей на ці питання не було, бо документи, які могли б дати інформацію, пропали під час ІІ світової війни чи внаслідок інших причин.

1938 рік. Чеслав Хованець, брат станиславівського президента Вацлава Хованьця, історик та бібліотекар, дослідник польсько-турецьких стосунків часів Яна ІІІ Собеського готує до публікації цікаву історичну розвідку. Книжку про те, як починалося місто Станиславів, сучасний Івано-Франківськ. Опрацювавши матеріали архівів та бібліотек у Львові, Кракові, Ланьцуті, він укладає „Історію станиславівської фортеці 1662-1812”. З ілюстраціями, мапами, додатками і таблицями.

Книжка мала бути закінченою і виданою друком ще в 1938 році у серії Військова архітектура. Однак переписка із Інститутом польської архітектури та історії мистецтв Варшавської політехніки щодо умов її публікації тривала аж до 1939 року.

Однак, у повітрі зависає друга світова війна. Книжка так і залишилася у вигляді кількох тисяч документів лежати в течках.

Аж через 80 років вона отримала шанс з’явитися на світ. Знайшли її у Польській бібліотеці в Парижі польські та українські науковці.

- На те, що в Польській бібліотеці в Парижі зберігається спадщина Чеслава Хованьця, звернули увагу працівники Інституту історії Ягеллонського університету у Кракові д-р наук Януш Пезда і доктор Віталій Нагірний ще в 2012 році, – розповідає Мирослав Волощук, доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, директор Centrum Studiorum Mediaevalium. - Допоміжним матеріалом у пошуку рукописів була стаття Томаша Скшиньського „Історик Чеслав Хованець” – один із небагатьох опублікованих на сьогодні життєписів автора Історії станиславівської фортеці.

Спершу, каже проф. Волощук, в бібліотеці навіть не повірили, що у них є якісь матеріали про Станиславів. Однак, після наполягань і тривалих пошуків, науковцям таки вдалося відшукати загалом 13 течок різноманітних документів. Фотографії, мапи, зображення, плани міста, рукописи, машинопис – скановані матеріали вмістилися на трьох тисячах аркушів. Більшість із них писані польською мовою, однак зустрічаються і тексти французькою, і латинською, і навіть алітерації з праць українських науковців. На розшифровку одного аркуша рукопису Чеслава Хованьця треба було кілька днів, оскільки автор мав дуже складний почерк.

Але воно того вартувало, кажуть науковці. Більшість матеріалів, за якими Чеслав Хованець писав свою працю про станиславівську фортецю, сьогодні нереально відшукати. Деякі з них перебувають у приватних архівах. Деякі просто зникли під час другої світової війни. Науковці також відзначають унікальність матеріалів, використаних у книжці. Серед джерел, до яких звертався автор публікації, наприклад матеріали з Ягеллонської бібліотеки, Архіву Чарторийських, Бібліотеки та Архіву Оссолінських у Львові.

Книжка з’явилася завдяки старанням наукової групи, зокрема Мирослава Волощука, Норберта Міки, історика, фахівця із середніх віків з Ратибожа та кандидата історичних наук, краєзнавця з Івано-Франківська Зеновія Федунківа.

- Це дуже цікава річ, особливо, якщо говорити про значення і місце станиславівської фортеці в геополітиці тогочасної Європи, – говорить Зеновій Федунків. - Чеслав Хованець дуже детально той період досліджує і описує. Він не робить цього м’яко, толерантно – він пише просто про те, що були інтриги в турецькому дворі, у дворі французькому, у польському. І тоді більше впливів та зручніше становище мав той, хто мав козирі в руках. І одним із таких козирів була Станиславівська фортеця. Коли орда йшла на Європу, вона не змогла взяти Станиславів. І побоялася обійти його, бо з одного боку король, а з іншого гарнізон фортеці могли здолати ординців.

Разом з тим, зазначають науковці, книжка про історію станиславівської фортеці не дає відповідей на всі питання, а лише ставить нові. І може бути використаною іншими науковцями для нових досліджень, нових праць, написання нових книжок та публікацій.

- Ми дуже раді, що можемо долучитися, як інституція до появи Історії станиславівської фортеці, – каже директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську пані Мар’я Осідач. - Коли пан Волощук прийшов до нашого Центру кілька років тому і повідомив про знайдені архіви Чеслава Хованця, запропонувавши їх опублікувати, ми на це радо погодилися. Бо це історія нашого міста, яку варто знати, вивчати і передавати іншим поколінням. Це вияв польсько-української співпраці, стосунків між нашими народами. На тлі інших публікацій, які вже видано за нашої ініціативи, за сприяння та підтримки і Фундації „Допомога полякам на Сході”, і Сенату Республіки Польща в рамках здійснення опіки над полонією і поляками за кордоном, інших польських неурядових установ, історія станиславівської фортеці займе своє важливе місце в бібліотеці ЦПКіЄД, а також, маю надію, буде популярною у читачів, – додала пані Осідач.

Книжку „Історія станиславівської фортеці 1662-1812” видано накладом 500 екземплярів. Частину з них буде передано до бібліотек Івано-Франківська, а частину реалізовано серед охочих читачів.

Редакційна група вже працює над тим, аби книжка також з’явилася в українському перекладі.

Текст: Володимир Гарматюк

Фото: Володимир Гарматюк

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Fundacją Wolność i Demokracja
Senat Rzeczypospolitej Polskiej nad Polonią

Проект співфінансований в рамках допомоги полонії та полякам за кордоном Сенатом Республіки Польща за посередництвом Фонду „Свобода та Демократія”.

Up