В останні роки активний розвиток громадянського суспільства і його інтегральної частини – громадських організацій – суттєво покращився. Участь українців у публічному житті, довіра до інституцій третього сектора та їх вплив на політику – стають чим раз помітнішими кожному громадянинові. Мають з цього користь і польські організації, такі як Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, роль яких в плеканні польськості важко переоцінити.

Громадські організації в Україні існували ще в часи Радянського Союзу, але переважна їх більшість мала чітку вертикаль підпорядкування. Тому діяльність організацій через заборону політичної опозиційної діяльності, була обмежена культурними, господарськими чи локальними сферами зайнятості. Відродження політичного плюралізму наприкінці 80-х – початку 90-х років XX століття сприяло виникненню незалежних громадських організацій в Україні. Першими на політичній арені були дисидентські групи, які боролися за права людини, дотримувалися гуманітарних принципів Гельсінських угод 1976 року. З 2012 року масово почали реєструватися громадські організації. Після Революції гідності громадські організації отримали більше можливостей суттєво впливати на законодавчу владу.

Молода демократія – це більша участь громадянського суспільства

Попри всі позитивні зміни публічний простір в Україні все ще борикається з багатьма проблемами. На думку експертів, найвагомішими є, зокрема, створення „кишенькових” громадських організацій, пов’язаних із владою чи політичними партіями та залежність від грантодавців через відсутність державної підтримки. Демократія в Україні після Революції гідності вступила у вирішальний етап свого розвитку. Якщо вона справді переможе, і – що найважливіше – пробудить в кожному громадянинові почуття відповідальності за дійсність, вона стане вирішальним чинником відбудови країни. Це вже відбувається, але цей процес складний і довготривалий.

Активність поляків у давньому Станіславові

Івано-Франківськ – обласний центр, у якому проживають близько 250 тисяч мешканців. Згідно із загальним переписом населення від 2001 року, тут проживає понад 2500 осіб польської національності, що підтверджено документами. Однак, беручи до уваги програму уряду Республіки Польща щодо Карти поляка, яка набрала чинності 2008 року, кількість осіб польського походження в давньому Станіславові, вочевидь, значно вища.

В місті активно діють п’ять польських організацій. Дві з них мають вже понад 25-літню традицію діяльності. Помітною є суттєва вікова розбіжність, більше є старших осіб, часто пенсійного віку. Діти і молодь – це переважно особи з мішаних родин, лише в окремих випадках дома розмовляють польською. І діти, і батьки хочуть вивчати польську мову, пізнавати польські традиції і звичаї. Громада міських поляків ходить до римо-католицького костелу Христа Царя в Івано-Франківську. В місті також діє середня школа № 3 з польською і російською мовою навчання. Ця школа користується попитом і має добрі відгуки від мешканців.

Міжнародна наукова медична конференція організована Товариством польської культури „Пшиязнь”
в Центрі польської культури та європейського діалогу

Центр польської культури та європейського діалогу

Культурна діяльність польської громади міста головно зосереджена довкола Центру польської культури та європейського діалогу. Близько 320 м² сучасного і добре скомпонованого простору служить головним чином місцевим полякам. Для цього в Івано-Франківську було закладено кабінет польських організацій, де голови окремих осередків та товариств можуть зустрічатися з бенефіціарами і здійснювати свою статутну діяльність.

Центр є головним осередком у місті, який популяризує польську культуру, а його співтворцями є місцеві поляки, а часто і українці. Це місце, де регулярно відбуваються виставки, презентації, покази, тренінги, навчання. У 2018 році тут відбулося понад 100 подій різного характеру, адресованих широкому колу зацікавлених. Це важливе місце, яке шанують зокрема поляки старшого віку та інтелектуальні середовища.

Громади, що плекають польськість

Всі ці громади мають важливе значення для збереження польськості і родинного дому, що є фундаментом. Мама, батько, родина вчили нас польської мови. Змалечку виховували в нас людяність, віру, повагу до старших та померлих. Допомагали нам усвідомити значення родинних, місцевих та національних пам’яток. Заохочували бути прихильними та доброзичливими не тільки до близьких, але й до чужих. Ми брали приклад з батьків, які виховували в нас почуття власної гідності. Змалечку прищеплювали нам значення певних цінностей: справедливості, честі і людської гідності. Віру також успадковуємо від батьків. Спершу це було зацікавлення, потім настанови і пояснення обов’язку молитися, брати участь в Службі Божій в неділі і свята. Над нашими ліжками висів символ віри, на шиї – обов’язково медальйон з Першого Святого Причастя. Ми ходили на заняття релігії до школи чи катехизм до костелу. Це батьки посилали нас до таборів у Польщі, на релігійні прощі. А коли ми чули питання: „Чому говориш інакше і маєш інший календар свят?”, ми гордо відповідали: „я полька чи поляк, що проживає в Україні, тут народився і тут моє коріння. Я живу в Україні, поважаю цю землю, але за національністю я полька/поляк”.

Церква повинна зважати на всіх людей. Не може зосереджуватися на одному народі чи культурі. Церква не має кордонів, але ніхто їй цих меж не може встановити, обмежити чи знищити. Церква відкрита до кожного, хто шукає допомоги. Однак, фактом є також і те, що католицька церква тут, в Україні, існує завдяки багатьом поколінням поляків. Католицька церква в Україні з моменту відновлення її Незалежності активно працювала і допомагала творити нові чи реанімувати існуючі громадські організації. Така була тоді потреба, ще донедавна, сьогодні ця співпраця з польськими організаціями є помірною. Церква в Україні почала власну діяльність, яка активізує суспільство, не ділячи на національності віруючих, працює і відкрита для всіх. Окрім звичних для нас, поляків, служб польською мовою, з’явилися служби мовою українською та англійською.

Поетично-музичний концерт з нагоди 100-ліття відновлення Незалежності Польщі
в костелі чину Христа Царя Всесвіту

Поляки в Україні: політичний і законодавчий аспекти

Загалом, поляки в Україні є невеликою національною меншиною, яка за чисельністю займає дев’яте місце в країні. За результатами останнього перепису населення (здійсненого в 2001 році, тож дані не зовсім відповідають дійсності), на території всієї України проживає близько 144 тис. осіб, що декларують свою польську національність. За приблизними даними, які опираються зокрема на реєстри польських осередків та інформацію найбільших польських організацій, чисельність поляків в Україні коливається від 500 тис. до понад мільйона осіб.

Польська меншина, як і інші національні та етнічні групи, захищені внутрішніми українськими законами, а також міжнародними законодавчими актами. Українське законодавство, зокрема, закон „Про національні меншини в Україні”, гарантує загальні права національної меншини, такі, як право на розвиток національних традицій і мови у школах, свободу перебування в організаціях. Попри існування стандартів охорони прав національних меншин, головною проблемою є політичні і фінансові питання. З’являються вони переважно на рівні органів місцевого самоврядування, і пояснюються часто браком фінансування, яке могло б виділятися на потреби національних меншин. На практиці підтримка польської нацменшини місцевими владами буде залежати передовсім від активності громади, та її стосунків з місцевою владою, а також від доброї волі окремих чиновників.

Польська організація в Україні приречена на самофінансування. Мусить постійно турбуватися про грантові проекти з польськими чи іншими іноземними партнерами. Шукати засоби і на утримання, і на здійснення культурної діяльності. Тож є ризик, що певного року цих коштів знайти не вдасться.

Курс на Польщу та Європу

Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську було засновано у 2013 році, тобто майже через 10 років після Помаранчевої революції і за кілька місяців до штурму Євромайдану. Щоправда, праця над його створенням і відкритість до справи тодішньої (2012-2013) місцевої влади припали на період до Майдану.

Революція Гідності зашкодила просуванню політичної системи в Україні у напрямку автократії. Було збережено політичний плюралізм та розширено межі свободи ЗМІ. Ця подія остаточно визначила курс, в якому Україна хотіла розвиватися, курс зближення з Європейським Союзом. Можна сказати, що сама ідея відкриття Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську була зокрема ефектом змін в українській владі і суспільстві після Помаранчевої революції. Рух в бік Європи означав відкритість до міжнародної спільноти, бажання пізнати її історію, культуру, традиції, а також організаційний досвід. Кінець 2013 року в Україні – це чергова „гаряча” зміна. Так, як і дев’ять років тому, грудневі демонстрації на головному майдані Києва, привернули увагу світу. Польща від самого початку підтримувала і підтримує Україну в її європейських прагненнях. Свідченням цього є хоча б матеріальна допомога, яку Польща надсилала під час тих обидвох маніфестацій. На Майдані також майоріли польські прапори, поруч стояли українці і поляки, підтримуючи і допомагаючи одне одному. Досі Польщу вважають адвокатом України в Європейському Союзі. Ці дві події тісно зблизили наші народи.

Чи ті події вплинули на діяльність нашої організації? Звісно. Ми, поляки, що проживають в Україні, відчуваємо відповідальність за цю країну, бо ж ми є її громадянами. Ті з нас, хто вирішив залишитися в Україні з різних причин, відчувають обов’язок піклуватися за долю країни, в якій живуть. Втілюючи наші проекти підтримки України, ми хочемо показати, що ми є з нею. Тож ми організували виставки про Майдан, покази фільмів про Революцію гідності, зустрічі в пам’ять про героїв Майдану. Досі співпрацюємо з місцевим представництвом Європейського Союзу в Україні, організовуючи різноманітні акції, що пропагують можливості розвитку в рамках унійних грантів чи бодай Днів Європи.

Міжнародна наукова конференція „Станиславів та Станиславівщина”
співорганізована Центром польської культури та європейського діалогу

Вплив політичних настроїв на стосунки між Польщею та Україною

Як би нам не хотілося, а політика впливає на діяльність організації, хоч, можливо, не завжди прямо. У випадку України, існування таких організацій, як Центр, залежить від політики і політичних настроїв між Польщею та Україною. Сьогодні ці настрої різні, іноді вони перешкоджають співпраці, ускладнюють гуманітарний, освітній, культурний розвиток, як і до кінця невирішені, заполітизовані історичні питання, що стосуються наших обох країн. І хоч ці питання – справа центральної влади, однак наслідки мають величезний вплив на місцях. В нашому випадку в Івано-Франківську радше особливих труднощів із цим немає. І хоча, політичні погляди частини чинної влади кардинально різняться від позицій влади польської, у питаннях міжнародної співпраці місцева влада демонструє відкритість до Польщі та говорить про співпрацю з польськими партнерськими містами (яких Івано-Франківськ має понад 10), про проекти і обміни молоддю, а також про вагомий вклад Центру в справу польсько-українського зближення. Досі ми не зустрічали прямої ворожості, неприязні чи погроз. Співпрацю з місцевою владою оцінюємо позитивно, бо вона підтримує наші ініціативи (а їх немало), приходить на окремі заходи, а також організовує з нами деякі події.

Українська та польська волонтерська молодь

Передовсім, якщо йдеться про осіб, що є власниками Карти поляка, я би швидше назвала їх громадянами України, а не українцями все ж, бо кожен з них декларував належність до польського народу. Натомість тема виїздів до Польщі, то, на жаль, це правда. Чимраз більше молодих людей вибираються на навчання до Польщі, а дехто з них залишається там назавжди. Я кажу „на жаль”, бо ми, в певному сенсі, втрачаємо через це – багато наших найкращих і найбільш активних волонтерів, які виїхали і продовжують виїздити з країни. Однак, в тому є і свої плюси. Призвичаєні до активної діяльності, волонтери Центру доволі часто включаються в роботу польських громадських організацій, бо, зрештою, в тому й вся суть – робота заради спільної ідеї. Тоді не важливо, в якій організації працюєш. Також я завжди підкреслюю, що нам у Польщі не соромно за ту молодь, яка пройшла через нашу організацію. Це активні люди, які охоче допоможуть, підтримають, працюватимуть заради добра інших, до того ж культурні, виховані і добре володіють польською мовою.

Група учасників та гостей спеціальних Форуму молодих поляків в Україні
організованого Центром польської культури та європейського діалогу

Центр польської культури для всіх

Центр є місцем зустрічей для дітей, молоді, старших осіб. Стараємося, аби кожна особа (незалежно від віку) знайшла собі в нашому осередку щось для себе.

Для дітей, крім навчання польської мови, проводимо найрізноманітніші навчання мистецькі заняття, зустрічі з авторами. Раз на рік у партнерстві з Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові та Міською публічною бібліотекою у Вроцлаві організовуємо „Чарівну ніч в бібліотеці” – у 2018 році була вже сьома едиція цього проекту.

Молодь, яка відвідує Центр, може також скористатися з різних пропозицій. Зокрема, зустрічей в рамках Клубу настільних ігор, або циклу навчальних занять „Відомості про Польщу і сучасний світ”. Для молоді, яка долучається до роботи в нашому осередку, організовуємо навчання з особистого розвитку, навчально-інтеграційні виїзди до Польщі та міжнародні обміни.

Старші особи також є частиною нашої організації. Приходять до Центру, аби провести тут свій вільний час. Беруть активну участь в культурних подіях, уважно за ними стежать і справедливо критикують. Цього року при осередку створено неформальний клуб Сеньйора, в рамках якого для старших осіб організовуються зокрема мистецькі заняття, краєзнавчі екскурсії, практичні заняття з вивчення комп’ютера та користування інтернетом.

Форми співпраці з польською молоддю

Від початку заснування Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську істотною складовою його діяльності є активізація молодих людей. Форму праці з молоддю в ЦПКіЄД ми мусіли напрацювати самостійно, враховуючи особливості осередку. Ми почали від самих основ – прислухалися до потреб молоді. Ми виходили з того, що зможемо заохотити молодь до праці лише тоді, коли вона стане нашим партнером.

Сьогодні впевнено можемо сказати, що Центр став для молоді місцем зустрічей, тут зароджується дружба, твориться простір для науки і розвитку. Саме осередок має дбати про те, щоби запропонувати молоді те, що заохотить її до активності. Молодь, тобто майбутніх своїх волонтерів, ми знайшли завдяки пропагуванню осередку в місті. Ми заохочували молодь долучатися до волонтерської та активної громадської роботи. Спершу до нас прийшли 5 людей. Невдовзі їх було вже 10. Сьогодні ж у нас є вже 30 осіб, з яких кожна віддає Центру близько 2-3 годин щодня. Ця інвестиція тепер приносить плоди у вигляді чисельних втілених Центром проектів, які без підтримки волонтерів не були б можливими.

Елементом роботи з молоддю є постійні тренінги та підтримка їх розвитку. Ми організовуємо для них всілякі зустрічі, навчання, навчально-інтеграційні виїзди, які сприяють здобуттю так званих м’яких здібностей. Найкращим підтвердженням зрілості волонтерів для роботи в громадських організаціях є їхні власні самостійно втілені ініціативи – теренові ігри про історію Станіславова, чи створення музичного гурту, який готує власні музичні імпрези.

У нашій щоденній праці стараємося виробити нові підходи та вдаватися до нових засобів, аби найрезультативніше доходити до молодих людей і бути причетними до позитивних змін в їх житті і оточенні. Робота з молоддю не має бути продовженням традиційних методик і форм лекції. Тут важливі свобода, самостійність особлива атмосфера, обережне скерування розвитку молодої людини, її здібностей і зацікавлень.

Форум молодих поляків в Україні

Чотири роки тому ми ініціювали проект, який об’єднує молодь польського походження в усій Україні – Форум молодих поляків. Вже відбулося чотири з’їзди. Цей захід розроблений для молоді польського походження, яка діє в Україні, він мобілізує і мотивує молодих польських лідерів до громадянської активності у своїх місцевих громадах. За мінімальної фінансової підтримки в 2016-2017 роках учасники Форуму самостійно втілили 30 мікропроектів, а участь в події взяли вже понад 100 осіб. Молоді поляки з України, які зустрічаються на Форумі, вчаться напрацьовувати довготривалу концепцію діяльності організації, згодом методів керування проектом, напрацювання програми діяльності, формування команди, згуртування довкола спільних цілей. Але найбільшою цінністю Форуму молодих поляків є те, що молоді люди починають творити спільноту людей свідомих і відповідальних за культурну спадщину Польщі в Україні. Якщо цей проект і далі буде втілюватися і підтримуватися іншими польськими осередками в Україні, то він має шанс об’єднати польську громаду в усій країні. Це буде справді найважливіша подія в житті поляків в Україні XXI століття.

Наша організація росте і гуртує довкола себе людей, які справді люблять Польщу. Ми хотіли б розвивати дотеперішню діяльність, аби цілі нашої організації незмінно служили полякам, а також і українцям, які прихильно ставляться до нашої вітчизни.

Текст: Мар’я Осідач