„Яма Міхаліка”, „Пивниця під баранами”, українські та польські класики і сучасні молоді автори. Один із перших у році культурних проектів Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, що починає рік різноманітних подій для людей різного віку, вподобань, зацікавлень та інтересів – музично-словесне дійство „Поезіє, що в імені Твоєму?” вчергове виходить за межі глядацької зали Центру.
Цьогорічний, вже шостий, вечір поезії пройшов під гаслом „Вижив завдяки польськості” і був присвячений цілковито творчості цікавого і неординарного польського музиканта, співака, композитора, аранжувальника, виконавця духовної поезії, Чеслава Нємена.
Власне, Нємен не одразу почав співати. Шанувальниця його таланту і багатолітня координаторка поетичного дійства „Поезіє, що в імені Твоєму?”, вчителька польської мови зі школи №3 Івано-Франківська і Центру польської культури, Рената Кленчаньска, захоплено розповідає, що співати Чеслав Нємен почав, познайомившись із творами видатних польських поетів.
– На спів його надихнули твори Юліана Тувіма, згодом Збіґнєва Герберта. А коли він заспівав Жалобну рапсодію пам’яті Бема, Ципріана Каміла Норвіда, що увійшла до альбому Enigmatic, 1970 року, полоністи поділилися – одні заявляли, що це злочин – так представляти поетичну творчість Норвіда, інші були захоплені тим, що Нємен знайшов спосіб донести вірші Норвіда до молоді, – говорить Рената Кленчаньска.
У січні 2019 року виповнилося 15 років з дня смерті Чеслава Юлія Виджицького. Народився він 16 лютого 1939 року в селі Старі Василішки біля міста Ліда на Гродненщині – територія сучасної Білорусі, яка тоді входила до складу ІІ Речі Посполитої. Батько Чеслава, Антоній Виджицький, був налаштовувачем фортепіано, годинникарем. Мати, Анна Маркевич, українка з дому. Співати розпочав ще в шкільному та костельному хорах. У 1958 році родина Виджицьких була переселена з БСРР до Польщі. Чеслав опинився у Гданську, де розпочав навчання в музичній школі. Вчився грати на фаготі. Виступав у студентських клубах, кабаре, клубі „Жак” у Гданську. Іспанською і польською мовами виконував латиноамериканські пісні, акомпануючи собі на гітарі. В 1962 році розпочав виступи разом з гуртом „Блакитно-Чорні”. Наприкінці 1963 року почав використовувати творчий псевдонім „Нємен”, який походить від назви річки Німан, яка тече поблизу його рідного села. У 1967 році записав альбом „Дивний цей світ”. Однойменна пісня з альбому стала гімном польської молоді кінця 1960-х.
Саме цією піснею і розпочалося поетичне свято у залі івано-франківського театру ляльок ім. Марійки Підгірянки. На концерт прийшло багато людей різного віку. Для когось Нємен – це ностальгія за молодістю. Хтось відкрив його музику для себе вперше. Наприклад, івано-франківський журналіст радіо Володимир Безгачнюк пригадує, як потрапив на концерт Чеслава Нємена, коли у 1976 році побував на практиці в Люблінському університеті Марії Кюрі-Склодовської.
– Це був дуже цікавий виконавець. Він був чимось схожий на Джо Дассена, на Деміса Русоса. Це був період популярності такого напрямку в рок-музиці, як біг-біт. І Нємен, можна сказати, був у тодішній Польщі іконою стилю, – пригадує Володимир Безгачнюк свої молоді роки.
Однак Чеслав Нємен не зробив світової кар’єри. Як сам казав, можливо через те, що був надто регіональним, хоча, будучи регіональним, не був національним. В Україні музикою Чеслава Нємена надихались Грицько Чубай, Тарас Чубай, Олег Лишега, Андрій Кузьменко.
Слухати прогресивну на той час європейську музику в Радянському Союзі було складно. Що вже й казати про те, аби придбати цікаві записи. Софія Семянів з Івано-Франківська, з нечастих поїздок до родини, яка знайшлася через Червоний Хрест після війни, привозила записи Нємена на рентгенівських плівках чи в листівках. Щоби потрапити до родини за кордон, мусила пройти спеціальну процедуру допуску на партійних зборах в інституті, де вона тоді працювала.
Поетичний вечір „Поезіє, що в імені Tвоєму?”, став уже традиційною візиткою Центру польської культури та європейського діалогу, дійством, якого щороку з нетерпінням чекають мешканці міста.
– Щороку ми робимо інші музичні і поетичні акценти. У нас була поезія Аґнєшки Осєцкої, Марека Ґрехути. Сьогодні маємо Чеслава Нємена. Його неможливо переспівати, неможливо зробити його так, як він то робив. Але можна зробити це по-своєму. І мені дуже відрадно, що молодь, яка бере участь в цьому дійстві, може так інтерпретувати, що глядач, покидаючи залу, голосно аплодує і вимагає „ще!”, – говорить директор ЦПКіЄД Мар’я Осідач.
Організатори завжди хвилюються, коли готують такі поважні заходи. Тільки їм одним відомо, яка праця стоїть по той бік сцени, скільки часу і репетицій мусять присвятити дійству його учасники, аби глядач був задоволеним. Адже глядач – один із найважливіших учасників дійства.
На шосту едицію поетичного свята завітала віце-консул Генерального консульства Республіки Польща у Львові, яка працює у Відділі співпраці з поляками в Україні, Малґожата Сєкєжиньска. Консульство підтримало цей захід.
– Я вперше у Франківську і страшенно захоплена тим, як працює Центр польської культури та європейського діалогу. Я зустрічалася з працівниками і волонтерами Центру, тепер побувала на цьому концерті, який вони підготували, і я захоплена тим, що вони роблять. Це неймовірний досвід. Люди, саме місце і вся їхня діяльність справляють чудове враження. Я дуже рада можливості побувати на цьому заході, і мене приємно вразила кількість людей, які прийшли на це дійство. Вражена також тим, як подали пісні Нємена учасники. Кожен виступ був особливий. З такою молоддю ми справді можемо репрезентувати нашу країну, – сказала віце-консул Малґожата Сєкєжиньска.
Учасниками 6 музично-поетичного дійства „Поезіє, що в імені Твоєму?” були волонтери Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, учні суботньо-недільної школи польської мови із Тлумача, учні школи №3 з Івано-Франківська, студенти Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника і друзі Центру польської культури. Вони співали і декламували вірші Юліана Тувіма, Ципріана Каміла Норвіда, Збіґнєва Герберта, пісні з репертуару Чеслава Нємена, Рея Чарльза, Френка Синатри.
Текст: Володимир Гарматюк
Фото: Дмитро Дем’янів
