У Івано-Франківську відбулася IV Міжнародна наукова конференція „Станиславів та Станиславівщина в 1939-1945 рр.” З 6 по 8 вересня науковці, які приїхали з різних вузів Польщі та України спілкувалися на тему ІІ світової війни на цих теренах.
Війна, яку почали разом гітлерівська Німеччина і Радянський Союз, стала чи не найкривавішою війною в історії людства і забрала життя мільйонів людей. Цього року світ відзначає 80 річницю початку того жахіття, про яке мусить пам’ятати, аби воно не повторилося ніколи знову.
Станиславів у тій війні опинився у складі Радянського Союзу, який прийшов сюди із гаслами „визволення”, а по суті, вважають науковці, це була окупація. Тому й слово це у підназві конференції взято в лапки.
За час війни на цих землях влада кілька разів переходила з рук в руки від німців до совітів. Ті, хто відчув на собі радянське „визволення”, радо вітав німецькі війська. Однак, вони згодом показали своє єство.
У час війни, як і всюди на окупованих землях, діяло зокрема польське підпілля. Про це на конференції говорив, д-р Маріуш Кардас із Академії військового флоту в Ґдині.
– Воно не було таким потужним, як на території Польщі, часто було розгромлюване радянськими органами НКВД, які, до речі, разом з Ґестапо ще до 1941 року співпрацювали і навіть розробляли спільні плани боротьби із підпільниками, – розповідає доктор Кардас. – Що цікаво, як я дізнався на конференції, виявляється, діяльність польського підпілля і становлення на цих землях Армії Крайової спричинили до зародження тут українських загонів самооборони, які також виборювали незалежність своєї держави. Це дуже цікаві речі, і нам, як науковцям, варто говорити про них, сперечатися, навіть сваритися на науковому рівні. Але варто шукати правду. Адже є дуже небагато джерел саме про події на теренах Станиславова і Станиславівщини, тому такий досвід був би нам усім корисний, – підкреслив пан Кардас.
Організатори кажуть, що коли планували першу конференцію, не знали достеменно, якою вона буде у майбутньому, чи буде ця ініціатива прийнята українськими науковцями, як поставляться до польської точки зору тут, в Івано-Франківську. І все ж, уже наступного року до другої конференції долучився Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника.
– Не пасувало нам, містові, де є навчальний заклад із історичним факультетом, стояти осторонь такої конференції, де говорять про історію Івано-Франківська, колишнього Станіславова, де дискутують на такі важливі теми, які ведуть до порозуміння між нашими народами, – говорить співорганізатор Міжнародної наукової конференції „Станиславів та Станиславіщина” к.і.н. Петро Гаврилишин, директор Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету. – Взагалі, парадокс, але Івано-Франківськ не має добре написаної історії міста. Великої, багатотомної. Це важка праця багатьох науковців. Оскільки місто було багатонаціональним, варто було б залучити до її написання українських, польських, вірменських, єврейських, німецьких, австрійських, угорських вчених. Це важливо, хоча ми розуміємо, що це справа не одного року.
Міжнародна наукова конференція „Станиславів та Станиславіщина” щороку охоплює інший історичний період цих земель. Збільшується кількість доповідачів. Виступи науковців пізніше публікуються у монографіях, які розсилаються до бібліотек Польщі, України та інших країн, до навчальних закладів. Це суттєво для самих науковців, що беруть участь в конференціях, бо порушені ними теми стають доступними науковій спільноті світу, а також корисно місту, бо воно таким чином заявляє про себе. І тут важливою є робота з молодю.
– На мою думку, хорошим майданчиком до подібних зустрічей у майбутньому може стати Міжнародний центр зустрічей молоді України та Польщі, який створюється в Микуличині, – розповідає директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано‑Франківську Мар’я Осідач. – Нам важливо, щоби молодь чула про це, щоби була змога готувати нові кадри, щоби молодь виростала відповідальною за своє громадянське майбутнє і за майбутнє своєї країни, а без історії цього не зробиш.
Під час урочистого відкриття IV Міжнародної наукової конференції „Станиславів та Станиславівщина” її учасників привітав телефоном Тадеуш Ольшанський, який написав спогади зі Станиславова у своїй книжці, яка також вийшли і в українському перекладі.
– Ця атмосфера Станиславова, яка продовжує жити у сучасному Івано-Франківську, це велика справа. Я також захоплений тим, що Івано-Франківський університет (ПНУ) продовжує нашу діяльність. А дві річки, Бистриці, які зустрічаються в місті, є тим провідником єднання, а не ділення. На жаль, сьогодні багато політиків ще акцентують увагу на тому, що було між нами поганого, а не доброго, – сказав у своєму зверненні пан Ольшанський.
У конференції, під час якої було презентовано фотовиставку про місце національної пам’яті у Чорному Лісі, взяли участь онучки Адама Хіцкевича, доктора зі Станиславова, одного з близько 700 розстріляних гітлерівцями у 1941 році представників польської інтелігенції.
Також презентовано монографію про Голокост євреїв Станиславова „150 із 150 тисяч… Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної катастрофи Східної Галичини”. Автори книги Любов Соловка і Світлана Оришко.
Цього року науковці мали теж нагоду взяти участь у культурно-історичній екскурсії до Кут над Черемошем – малої столиці вірменів і Косова, у якому відпочивали та оздоровлювались відомі особи мистецького, політичного та літературного середовища передвоєнної Польщі, м.ін. Роман Дмовський, Ігнацій Дашиньський, Габріеля Запольська, Мар’я Домбровська.
Почавшись із доповідей, Міжнародна наукова конференція „Станиславів та Станиславівщина” уже за чотири роки трансформувалася у дискусійний та демонстраційний майданчик.
Текст: Володимир Гарматюк
Програма радіо CKPiDE:
Фото: Анджей Леуш
