Якось так є в природі, що птахи на осінь відлітають. Не всі, звісно, але більшість. Звісно, так бачимо ситуацію ми, хто живе в місцевостях, звідки птахи відлітають у теплі краї, але ж мусять бути місця, куди вони прилітають. І хтось очікує цього прильоту так, як очікуємо його ми навесні. Якщо провести ще одну аналогію – поети, як птахи пташатам їжу, вкладають в читачів, слухачів думки, розум, почуття прекрасного. А у випадку із авторами, які приїздять на Міжнародну Галиційську Літературну Осінь – читачами цими є переважно підростаюче покоління: молодь, діти.
Наприкінці вересня – на початку жовтня промайнула вже 28 Міжнародна Галиційська Літературна Осінь. Цього року почалася вона в Івано-Франківську. Урочистим концертом-відкриття в Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську. Автори з Польщі, Росії, В’єтнаму, Угорщини, України ділилися своїми творами: віршами і піснями.
До України цього року приїхали в’єтнамці Нґуен Ван Тхай, Лям Куанґ Ми, краківський поет-бард Владімір Штокман, київський автор і піаніст Олександр Андрієвський, угорець Ґеза Чеби і поет з Вроцлава Казімєж Бурнат. В Івано-Франківську до них приєдналися Юлія Судус, Власта Власенко, Тамара Луценко і Володимир Гарматюк. На жаль, з певних причин зі здоров’ям, не зміг приїхати головний організатор фестивалю, Анджей Ґрабовскі, а його син Артур мусив залишитися поряд з батьком. Однак своє вітання-присвяту Анджей Ґрабовський передав через інтернет і його показали на відкритті концерту.
Цьогорічну, 28 Міжнародну Галиційську Літературну Осінь, присвятили 100-літтю відновлення незалежності Польщі.
- 28 Міжнародна Галіцийська Літературна Осінь – це особлива подія ще й з тієї точки зору, що відбувається вона в році століття відновлення незалежності Польщі, і показує нам, по-перше, що живе польське слово в Івано-Франківську хочуть чути, цікавить воно всіх, хто знайомий з польською спадщиною, літературою, традицією. Тішить те, що ця подія починається в стінах Центру польської культури та європейського діалогу, надзвичайно важливої інституції, оскільки на рівні Івано-Франківська Центр є постійним місцем презентації польської культури, обміну між поляками і українцями, іншими національностями нашої частини Європи, місцем де постійно відбувається обмін думками, ідеями, задумами, місцем, де можна розширити свої знання, вивчити мову, де журналіст може попрацювати, може попрацювати науковець завдяки дуже багатій бібліотеці, – сказав на відкритті фестивалю Генеральний Консул Республіки Польща у Львові Рафал Вольскі.
Наступний день був дуже напруженим. Зранку в бібліотеці ЦПКіЄД Ґеза Чеби та Лям Куанґ зустрілися з маленькими читачами, з якими поговорили про поезію, почитали їм трохи своїх віршів, а також поезії Яна Бжехви. В той самий час у бібліотеці літератури іноземними мовами ОУНБ ім. Івана Франка відбулася подвійна презентація поетичних перекладів у рамках 28 МГЛО. Казімєж Бурнат презентував польські переклад поезій Світлани Бреславської „На лінії подиху”, а Світлана Бреславська – українські переклади поезій Казімєжа Бурната „Ілюзії вічності”.
Далі на авторів чекала Коломия, де вони зустрілися із громадою різного віку, яка займається в суботньо-недільній школі з вивчення польської мови при польському товаристві культури ім. Адама Міцкевича. Організатори вирішили цього разу не зосереджувати увагу лише на Івано-Франківську, а відкрити світ Міжнародної Галиційської Літературної Осені шанувальникам живого поетичного слова в менших містах області. Після зустрічі з учнями суботньо-недільної школи група авторів відвідала найбільший у світі музей писанки. У неділю учасники фестивалю мали чудову екскурсію Івано-Франківськом, яку провела для них Аліна Чіркова.
На жаль, цього разу, українська частина фестивалю була коротшою, з огляди на технічні причини, тож уже в понеділок українсько-польська літературно-мистецька група відбула до Польщі.
Автори мали зустрічі в різних великих і малих місцевостях. Тиждень на тому боці Карпат. Аж під Словаччиною. Там такі ж гори, як у нас. У хатах на стінах висять топірці. У них вони називаються чупаґами. А ще грубий брус попід стелею так само різьблений, як у наших ґраждах драґари. Місцями складається враження, що їдеш попри ріку десь в Делятині чи на Закарпатті. Так, наприклад, було в місцевості Охотніца Дольна. Віднедавна там уже кілька років поспіль відбуваються зустрічі поетів із учнями навколишніх шкіл, які з’їздяться на ту поетичну годину з різних малих місцевостей, де таких подій буває дуже мало.
- Це можливість наблизити нам культуру, поезію, яка не є простою, але кожен може її по-своєму зрозуміти, сприйняти. І так ми підносимося понад кордони і поділи, бо поети, як птахи – несуть нам добрі вісті, – говорить Моніка Ґронь, керівниця ґмінної публічної бібліотеки в Охотниці Дольній.
На зустрічі також виступила місцева авторка Станіслава Ґолдин, яка пише місцевим колоритним діалектом. Після зустрічі в Охотниці Дольней навіть виникла думка створити там літературний клуб, куди могли б приходити молоді люди, які хотіли б щось писати, мають до того хист, але, можливо, трохи соромляться. А після такої поетичної зустрічі можуть захопитися писанням. Підтримати створення такого клубу навіть взялися місцеві можновладці.
- Я в захваті. Це чудовий поштовх для молодих людей, аби вони читали поезію, і навіть писали її. Я захоплений тим, скільки авторів сюди приїхало, з польського та українського боку. Наші народи часом розділяла історія, і дуже відрадно, що є люди, які займаються об’єднанням наших народів, вважаю, що поезія має велику об’єднавчу силу, – сказав присутній на зустрічі Тадеуш Крульчик, представник ради ґміни Охотніца Дольна.
І так всюди. І всюди – діти. Молодші, старші. Хтось уважно слухає, хтось сидить в телефоні і нудиться. Хтось говорить і сміється. Все, як і у нас. Вони потім навіть розрухуються і вмикають уяву, аби разом з авторами написати кілька римованих рядків.
Так, наприклад, було в Ґромніку чи Бжостку, де учням запропонували поетичну гру – буріме. Суть її полягає в тому, щоби написати вірш до поданих рим. Треба було бачити пожвавлення, яке запанувало серед учнів, коли вони пропонували свої варіанти поетичних рядків, деякі навіть дуже цікаві. А найактивніші отримали у подарунок книжки та маленькі сувеніри.
Австралія, В’єтнам, Росія, Італія, Польща, Україна, Угорщина. Різні мови, але ті самі емоції. Анджей Ґрабовскі, Артур Ґрабовскі, Кристина Конецка, Ґеза Чеби, Лям Куанґ Ми, Нґуен Ван Тхай, Анджей Жмуда, Олександр Андрієвський, Власта Власенко, Стефан Юрковскі, Юлія Судус, Казимир Бурнат, Владімір Штокман, Тамара Луценко, Анна Лаґода Кассандрі, Ян Дидусяк.
Поети, як птахи. Розлетілися. Хто куди. Чи злетяться наступного року? Чи всі? Чи туди ж?
- Осінь розвивається, бо щоразу приїздять цікаві люди, які хочуть поділитися з іншими тим, що вважають за найважливіше. І тому вона не старіє, а навпаки. Постійно з’являються нові проекти, ідеї, задуми. І що найцікавіше, це імпреза, в якій беруть участь кілька поколінь. Три покоління: старші, люди середнього віку і ті. Хто щойно входить у світ літератури, співаної поезії, авторської пісні. Багатошарова імпреза: площина музична, словотворча, літературна. І через це на концертах твориться магія, – говорить організатор Міжнародної Галиційської Літературної Осені, Кавалер Ордену Усмішки, Анджей Ґрабовскі у гостинному Дворику Падеревського в Консній Дольній, який вже багато років дає прихисток поетам, авторам, що беруть участь в Імпрезі.
Текст: Володимир Гарматюк
Фото: Михайло Макар, Володимир Гарматюк, Данута Стефанко
