Поговірка про пам’ятник Адама Міцкевича (Фото: Олекса Бутчак)
29 серпня в Івано-Франківську на території Палацу Потоцьких відбулося видовище, яке представляє історію міста в кількох жанрах: фільмовому, театральному та вокально-сценографічному, під назвою „Станиславів все ж живе”. Захід розпочався від хвилини мовчання, адже цей день був встановлений президентом України Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни.
Під час дійства молодь, яка зібралася навколо Центру польської культури та європейського діалогу, а також його симпатики декламували поезії Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Халіни Посвятовської та Івана Франка, співали давні і сучасні пісні про Станиславів (нині Івано-Франківськ), розігрували сцени про важливі події з життя міста, грали історичних постатей, а навіть танцювали старопольський танець.
„Я знаю історію Станиславова, читав про Потоцьких, такий великий і благородний рід. Вони були фундаторами прекрасного міста Станиславова. Хоча це вже Івано-Франківськ, ця гордість і любов до Станиславова живе на вулицях, у кав’ярнях, у назвах. Дуже важливо, щоб ми не забували своє коріння, свою історію. Дійсно, переглядаючи цю виставу, мені хочеться плакати, дивлячись на цю молодь, як вона відчуває, як вона співає, ця радість, яка всередині них... Видно, що вони люблять Станиславів”, – сказав Михайло Дейнега, заступник директора комунального підприємства „Простір Інноваційних Креації „Палац”, який втілився в роль засновника Станиславова, Анджея Потоцького.
Глядачі видовища „Станиславів все ж живе” (Фото: Олекса Бутчак)
Вистава висвітлювала історію міста від його заснування, через надання Магдебурзького права, долі мешканців після поділів, аж до сучасного Івано-Франківська.
„Думаю, що цей спектакль дуже важливий для Івано-Франківська, тому що багато хто забуває, що колись це був Станиславів. Він важливий, щоб пам’ятати нашу історію і показувати її іншим людям. Мені, наприклад, цікавіше дивитися, ніж читати. Таке видовище приносить задоволення, тому що можна переглядати танці, слухати пісні та вірші, і це справді дуже цікаво”, говорила молода виконавиця Аніта Чіркова, яка декламувала фрагменти поезії Юліуша Словацького про Весну народів.
Представники старшого покоління поляків, що тут мешкають, з особливим сентиментом коментували виступ.
„Враження дуже великі, особливо для нас, для людей літнього віку, які пам’ятають післявоєнний Станиславів. Ми заглибились у минуле цього міста і щиро дякуємо за це, бо це дуже велика для нас справа. Ми любимо наше місто, чи то Станиславів, чи Івано-Франківськ – це наше місто”, – сказала Владислава Добосевич, керівниця Клубу сеньйора „Золота осінь”.
Завершальний номер у виконанні дітей та молоді (Фото: Олекса Бутчак)
Видовище „Станиславів все ж живе” прийшла також переглянути молодь, а серед неї Єжи Ксьонжевський, який поділився своїми враженнями.
„Я в захваті від побаченого, ці різні пісні, які я почув сьогодні про Станиславів, були дуже цікавими. Не чув їх ніколи раніше. Виступ молоді був дуже добре організований, дуже професійно. Я зачерпнув багато інформації для себе і радий, що життя поляків тут триває”, – говорив Єжи Ксьонжевський.
Дійство було присвячено пам’яті Мірослава Ровіцького, головного редактора „Кур’єра Галіційського”, який був завжди підтримкою для Центру польської культури та його відданим Другом.
„Я дуже хотіла присвятити це видовище Мірку, хотіла, щоб він на ньому був. Я розмовляла з ним, коли створювала сценарій, розповідала. Подумала, що йому не дано було побачити цей спектакль ані минулого року, ані зараз, тому принаймні ми присвятили його йому, щоб десь там міг з нами з’єднатись. Я в це вірю”, – сказала ініціаторка видовища, вчителька польської мови з Осередку розвитку польської освіти за кордоном, Рената Кленчанська.
Словесно-музично-мультимедійне видовище „Станиславів все ж живе” відбулося в рамках 5-их Днів польської культури в Івано-Франківську, організованих місцевим Центром польської культури та європейського діалогу.
Текст: Короліна Шостак
Програма радіо CKPiDE:
Фото: Олекса Бутчак
