Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську

Різні країни – одна трагедія, один злочинний почерк. В Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську (д. Станіславові) показали фотовиставку „Мовчки, кличуть”, присвячену проведеним пошуковим роботам останків жертв комуністичного режиму, які проведено на полі „Л” повонзковського військового кладовища у Варшаві у 2012-2014 роках Інститутом національної пам’яті та Радою охорони пам’яті боротьби та мучеництва в рамках проекту Пошук невідомих місць поховань жертв комуністичного терору з 1944-1956 років. Виставку було представлено у співпраці з Генеральним Консульством РП у Львові.

Івано-Франківськ (д. Станіславів) став першим містом в Україні, яке побачило цю експозицію. На відкритті виставки в ЦПКіЄД консул ГК РП у Львові Яцек Жур підкреслив, що правда завжди перемагає, а комуністична брехня не має шансів на життя. Ті події, говорить консул, є однаково болючими для обох народів – польського та українського: „Обидва наші народи боролись, протистояли пасивному підпорядкуванню комуністичного поневолення. Ще гіршим від злочину та брехні є мовчання. Засудження на забуття, на усунення з пам’яті немає права на існування. Ті люди, які спочивають у місцях масових поховань, яких туди кидали як предмети, є героями, авторитетом для молодого покоління поляків”.

Тривалий час ці злочини в Польщі, як і в Україні замовчували. Ті, хто насмілювався говорити про них, потрапляли до в’язниці. Тепер поступово правда розкривається. Кістки і черепи закатованих злочинною НКВД мовчки волають про справедливість і до людської пам’яті. „Тут показуємо тільки частину. Ці останки знайдено в одному місці, на полі „Л” військового цвинтаря на варшавських повонзках. А таких місць у Варшаві було декілька. У цілій Польщі – сотні. Це був класичний метод НКВД, - говорить Яцек Павловіч з ІНП, - постіл в потилицю, утрамбовування та знищення місць поховання. Так було в Польщі, в Україні, у Білорусі та Литві, у всіх країнах, окупованих Радянською Росією”.

Виставка „Мовчки, кличуть” складається із двох частин – тут представлено кадри, зроблені на місці розкопок, архівні фотографії та історії замордованих комуністичним ладом людей, яких вже вдалося ідентифікувати за допомогою ДНК досліджень. Цікава конструкція виставки – це не просто фотографії на стінах. Глядач може увійти до середини. Через своєрідний вхід до камери смертників – фото дверей справжньої катівні НКВД у Варшаві.

Відкриття виставки відбулось у поєднанні з показами двох документальних фільмів: „Кватера Л” та „Діти кватери Л”. Один про те, як відбувалися розкопки на місцях масових поховань жертв комуністичного терору у Варшаві, другий – спогади очевидців та сучасників тих подій, а також родичів закатованих НКВД. Обидва фільми розповідають про звичайних людей, які жили, кохали, були коханими, мали дітей, сім’ї і яскраві мрії.

І попри те, що минуло з тих часів понад пів століття, виставка є актуальною для сьогоднішньої України і сучасної Європи перед новітньою загрозою з Росії, переконані організатори. „Сьогодні Україна складає величезну жертву в боротьбі за свою незалежність. Так само, як у 20-x роках молоді поляки пожертвували своїми життями, боронячи свій край від більшовицької навали, - говорить Яцек Павловіч, - українці, які воюють на Сході, гідні того, щоби бути прикладом для українців і не тільки”

Виставка „Мовчки, кличуть” буде експонована в ЦПКіЄД впродовж квітня до початку травня. Далі її покажуть в інших містах України, а також в інших країнах, які свого часу постраждали від злочинів радянської російської окупаційної влади.