Тадеуш Ружевич (Фото: Агенція Форум)
2021 рік багатий на різноманітні річниці. Говорячи про літераторів, не можна не згадати постаті Тадеуша Ружевича, століття від дня народження якого відзначатимемо 9 жовтня. Тож запрошуємо познайомитися із життєписом поета, драматурга, кіносценариста, прозаїка й сатирика.
Дитинство та юність Тадеуша Ружевича
Тадеуш Ружевич народився 9 жовтня 1921 року в Радомську. Його батько Владислав був молодшим судовим урядником. Мама Стефанія Мар’я, народжена Ґельбард, була домогосподаркою. Тадеуш ходив до гімназії ім. Фелікса Фабіана, де закінчив чотири класи. Подальше навчання перервав початок ІІ світової війни.
На зацікавлення Тадеуша Ружевича літературою значною мірою вплинув його старший брат Януш. Це він познайомив майбутнього поета із книжками та журналами як то „Скамандр” чи „Літературні новини”. Тадеуш Ружевич почав писати перші вірші, коли йому виповнилося кільканадцять років. Тоді ж писав для часопису „Під знаком Мар’ї”.
З 1939 року Тадеуш підтримував сім’ю, працюючи посильним, на складі, урядником квартирування, учнем столяра на фабриці гнутих меблів „Thonet”. Януш Ружевич, перший літературний критик, затягнув молодшого брата в конспіраційну роботу. Після пів року підготовки в таємній школі підхорунжих, у 1942 році Тадеуш прийняв присягу в Армії Крайовій. У її лавах воював під псевдонімом „Сатир” з 26 червня 1943 до 3 листопада 1944 року в лісових загонах. У 1945 році зголосився до ліквідаційної комісії АК. У 1948 році був нагороджений Медаллю Війська Польського, а в 1974 – лондонським Хрестом Армії Крайової.
Тадеуш Ружевич та його старший брат Станіслав, 1962 р. (Фото: архів Станіслава Ружевича)
Тадеуш Ружевич – поезія та війна
Під час II світової війни писав вірші, редагував часопис „Збройне діло”. В 1944 році разом з братом Янушем видав томик „Лісові відголосся”, у якому опублікував фрашки, гуморески, розмови та витриману в патріотичному дусі поезію в прозі. У творах молодого Ружевича прочитується захоплення шедеврами Юліуша Словацького та Стефана Жеромського, а також душевні страждання, притаманні тогочасним поетам, щодо убивства в умовах війни в ім’я вищої справи.
Тадеуш Ружевич був одним із перших поетів, які відреагували на жахи війни не тільки поетичними рядками, але й зміною її форми, відкидаючи романтичні шати на користь різким образам. Ружевич вважав, що ті, хто пізнав війну, не міг більше писати таку поезію, якою вона була раніше. Автор писав без пафосу, його поезія була різкою та правдивою, її називали „поезією зсудомленого горла”.
Дебютний „Неспокій” Тадеуша Ружевича дуже прихильно зустріли читачі й критики. Томик примирив ворогуючі орієнтації та авторитети – Юліан Пшибось та Чеслав Мілош, прихильники полярно протилежних ліричних концепцій, однаково були зачудовані тією поезією. Тоді ж з’явився один із найгарніших віршів Тадеуша Ружевича – „Вцілілий”.
Творчість та діяльність після війни
Після війни Ружевич спершу жив у Ченстохові, де продовжував творити та входив до місцевого культурного товариства, зокрема дописуючи до літературного часопису „Відродження”. У редакції цього часопису познайомився з Юліаном Пшибосем, який розпізнав у ньому великий талант та переконав його переїхати до Кракова. Там Ружевич склав екзамени й поступив на факультет історії мистецтв Ягеллонського університету, але навчання не завершив. Брав активну участь в інтелектуальному та літературному житті тодішнього Кракова.
„Свідки, або наша маленька стабілізація” – сценічне напрацювання Тадеуша Ружевича (Фото: Національна бібліотека)
У 1949 році відбувся з’їзд літераторів у Щеціні, на якому було оголошено про сталінізацію літератури. Тадеуш Ружевич не взяв у ньому участі, а його реакцією на офіційне запровадження поетики соцреалізму був відхід від публічного життя. Влітку 1949 року він оселився в Ґлівіцах, де жив досить бідно. В той період багато творів поета критикували.
Видав томики віршів: „П’ять поем”, „Час, що минає”, „Вірші й образи”, „Рівнина”. Після смерті Йосифа Сталіна та подій 1956 року критики почали знову цінувати вірші Тадеуша Ружевича за порушені ним теми прагнення до визволення.
В наступні роки він звернувся до драматургії. Захопившись здобутками творців театру абсурду, він створив один із найвагоміших драматичних творів у історії польської літератури – „Картотеку”, яку часто вважають одним із перших прикладів театру абсурду в рідній літературі. Згодом Тадеуш Ружевич часто експериментував з формою, змішуючи жанри, поєднуючи поезію з драмою та прозою.
Література Тадеуша Ружевича
Для Тадеуша Ружевича література була не грою чи розвагою, а однією із найважливіших, надзвичайно серйозних справ у житті. Дослідники не мають єдиної думки щодо його місця в сучасному польському мистецтві. Деякі критики відносять його до неокласицизму, але кожен театральний критик скаже, що Ружевич – представник авангарду.
Він увів до польської драматургії новий тип героя, часто без чітко вираженої самобутності, пасивного, внутрішньо незібраного, трохи наближеного до героїв середньовічних мораліте, оскільки він є водночас кимось і ніким конкретним. Свій тип театру Ружевич називав театром реалістично-поетичним. Найбільш відомими п’єсами Ружевича є „Біле подружжя”, „Стара жінка висідає”, „Відхід голодомору”, „Пастка”, „В пісок”.
З 1968 року Тадеуш Ружевич жив у Вроцлаві. В наступні роки він пише збірки поезій та п’єс. Переважно публікувався на шпальтах „Творчості”, „Одри” та „Діалогу”. В 90-х роках презентував п’єси „Розкидана картотека” та „Палій”, збірки віршів „Барельєф”, „Завжди фрагмент. Перероблювання” і „Мама відходить”, за яку отримав Літературну нагороду „Ніка” у 2000 році. У останнє десятиліття вийшли зокрема поеми „Ножик професора”, „Сіра смуга” та „Вихід”.
Творець-самітник
Тадеуш Ружевич був членом Союзу польських письменників, лауреатом чисельних нагород, зокрема поетичної нагороди Сілезіус, яку призначають у Вроцлаві за здобутки в галузі центральноєвропейської літератури. Разом з тим він вибрав собі роль самітника. Він не переймався розголосом, не брав участі в публічному літературному житті, рідко робив публічні заяви. Дуже неохоче давав інтерв’ю, нечасто погоджувався на авторські зустрічі.
Вже в другій половині 70-х років загальний тираж книжок Тадеуша Ружевича, які було видано в Польщі, перевищив мільйон примірників. За кордоном на сьогодні є близько 60 збірок його лірики. Твори Ружевича перекладено 49 мовами. Його також подавали на літературну Нобелівську премію. Автор помер у квітні 2014 року у Вроцлаві. Його поховано на кладовищі біля євангельського костелу Нашого Спасителя в Карпачі.
За матеріалами: dzieje.pl, culture.pl, instytutpolski.pl
