Ґабріеля Запольська (Фото: Форум)

У рамках цьогорічної, десятої едиції акції Національних читань шанувальники польської літератури познайомляться із драмою „Моральність пані Дульської”. Авторкою цього твору є Ґабріеля Запольська, соті роковини з дня смерті якої відзначатимемо 21 грудня 2021 року. З цієї нагоди представляємо життєпис відомої польської письменниці та акторки, яка зробила значний внесок у польську культуру.


Життя та чоловіки Ґабріелі Запольської

Ґабріеля Запольська прийшла у світ як Мар’я Ґабріеля Пьотровська гербу Корвін 30 березня 1857 року в селі Підгайці на Волині (сьогодні Луцький район Волинської області в Україні) в заможній зем’янській родині. Освіту здобувала дома. Їй ще не було 20 років, як вийшла заміж за офіцера російської армії. Її обранцем став поручник царської гвардії Константи Еліас Снєжко-Блоцький. Дуже швидко виявилося, що чоловік був невірним і шлюб розвалився.

Неприємний досвід молодої Ґабріелі, залишив відбиток на її поглядах і творчості. Вона закрутила роман із Мар’яном Ґавалевичем, що керував театральною трупою, і зрештою пішла від чоловіка. Батьки віддали її до Варшавського монастиря візитанток, щоб вона чекала там на скасування шлюбу. Однак Ґабріеля, маючи паспорт на прізвище Запольська, втекла з монастиря до Відня, де народила доньку Марисю. Ґавалевич або чоловік заразили її сифілісом. Хвороба передалася дитині, яка померла. Тоді ж від неї відвернулася сім’я. Уже тоді Запольська писала, а з 1882 року грала в театрах Кракова, Львова, і майже в усій Галіції. Пробувала свої сили як акторка, фейлетоністка та театральний критик.

У 1889 році виїхала на 5 років до Парижу, де зав’язала численні контакти в театральному і художньому середовищах, а також з польською еміграцією соціалістичних поглядів, що вплинуло на формування її суспільних поглядів. Також вона грала, заприязнившись із художньою групою набістів.

Ґабріеля Запольська, Лідо 1908 р. (Фото: Музей літератури)

Повернувшись до Польщі, вона осіла в Кракові. Продовжувала грати в театриках і театрах, писала фейлетони, романи, новели та п’єси. У 1900 році знову одружилася – з молодшим за себе художником Станіславом Яновським. З ним якийсь час керувала театральною школою у Кракові, а згодом у Львові, куди подружжя перебралося в 1904 році. Однак і цей шлюб – спершу щасливий та вдалий – не витримав перевірки часом.

Коли у вересні 1914 Львів окупували російські війська, Ґабріеля Запольська утримувалася з відкриття цукерні. Останні роки свого життя провела у віллі „Skiz” на львівському Личакові. Там і померла 17 грудня 1921 року. Вже наступного дня була похована на Алеї Заслужених Личаківського цвинтаря у Львові, де вона й спочиває. Ґабріеля Запольська помирала в самотності. У львівському помешканні мала цінні речі, накопичила значну суму грошей. Письменниця, яка також була відомим театральним критиком, мала в колекції багато картин, зокрема ван Гога, Гогена, Дені, Вюйяра.

Характеристика творчості

Ґабріеля Запольська увійшла в історію польської літератури як головна представниця польського натуралізму. Вона зривала маски з показової скромності та уявнювала фальш дрібнобуржуазного стилю життя. Була однією з перших „визволених жінок” у польській літературі, непримиренною емансипанткою, яка жила виключно з доходів від літературної праці, публіцистики, акторства, за що її також вважали духовною провідницею Об’єднання польських жінок за рівні права.

Кожен твір Ґабріелі Запольської провокував читачів і майже кожен – починаючи з дебюту – викликав ґвалтовні напади консервативної літературної критики. Авторку звинувачували в аморальності, у неприйнятній демонстрації проблем тіла, в епатажному показі мерзоти життя і в порушенні тем, які не вкладалися в усталені етичні норми.

Львівський „Щоденник польський” двічі затримував друк твору „Каська Каріатида” через „аморальність суті”, бо авторка описувала почуття і страждання служниці тоді, як читачам навіть у голову не приходило, що слуги можуть мати якісь почуття і страждання. Тож „аморальність” Ґабріелі Запольської не полягала в пропагуванні вільного кохання чи руйнуванні традицій – вона виступала проти облуди, лицемірства, брехні, а також порушувала теми, які до неї ніхто не наважувався порушувати.

Хільда Скшидловська як дружина та Міколай Самохоцький як коханець у фільмі „Їх четверо” Ґабріелі Запольської (Фото: Національна бібліотека)

Зокрема, варто відзначити оповідання Ґабріелі Запольської „Людський звіринець” чи „Зі щоденників молодої заміжньої жінки”, а також знамениті романи, вже згадувана „Каська Каріатида”, „Передпекло”, „У крові”, „Сезонне кохання”, „Про що не говорять”, „Про що навіть не хочеться думати”, а передусім п’єси „Жабуся”, „Той”, „Сибір”, „Непорозуміння”, „Їх четверо” та „Бездоганна жінка”.

Моральність пані Дульської

Ґабріеля Запольська є авторкою багатьох новел, романів і п’єс. Однак найбільш відомим її твором є п’єса „Моральність пані Дульської”, яку досі ставлять на польських та іноземних сценах. Також вийшло кілька кіноверсій цієї драми. Це особливий твір із сильним суспільним посланням, який викриває облуду, фальш і брехню, ставить моральні акценти, своєю справедливістю поборює зло.

Прем’єра твору відбулася у 1906 році в Кракові. П’єса описує звичаї, які панують у міщанській родині Анелі Дульської. Головна героїня є лицемірною істотою. Багато зусиль докладає для того, аби напоказ, в очах сусідів виглядати персоною шанованою і гідною поваги. Однак, це тільки маска, під якою ховається прагматичний егоїзм, хтивість, відсутність доброти та зневага до бідних людей. У домі пані Дульської панують корисливість і нещирість.

„Моральність пані Дульської” – це критика дрібнобуржуазної ментальності із потужним моральним посланням. Твір сповнений елементів комедії, в яких самовдоволення та моральне обмеження гідні висміювання, а також елементів трагедії, в яких така поведінка призводить до людських страждань і сліз. П’єсу дуже добре прийняли глядачі та театрали. Сьогодні вона є тим більш актуальною, оскільки у світі цілковитої толерантності й відходу від християнської моралі чимраз важче вдається критикувати хтивість і фальшивість пань та панів Дульських.

Театральний плакат, 1946 р. (Фото: Національна бібліотека)

Зануритися в тематику п’єси Ґабріелі Запольської „Моральність пані Дульської” матимуть змогу учасники 6 Днів польської культури в Івано-Франківську, організованих місцевим Центром польської культури та європейського діалогу.

За матеріалами culture.pl, nck.pl, znak.com.pl

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Проєкт підтримує Канцелярія голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках конкурсу полонія та поляки за кордоном 2021

Fundacją Wolność i Demokracja

Проєкт „Професійні медіа в Україні 2021-2022” реалізує Фонд „Свобода та демократія”


Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща

Up