Мар’ян Гемар (Фото: Національний цифровий архів)
Мар’ян Гемар – поет, сатирик, комедійний письменник, творець п’єс, перекладач, автор понад 3000 пісень кабаре, а водночас патріот. Народився 6 квітня 1901 року у Львові. 50 років тому, 11 лютого 1972 він помер у Доркінгу поблизу Лондона. Запрошуємо прочитати біографію видатного поляка єврейського походження та ознайомитися з найважливішими сторінками його життєвої історії.
Дитинство та львівські роки Мар’яна Гемара
Мар’ян Гемар прийшов на світ як Ян Мар’ян Гешелес. Він був сином Берти, з дому Лем, та Ігнація Гешелеса, поляків єврейського походження. Мав старшу сестру та молодшого брата, а також був двоюрідним братом Станіслава Лема. У 1917 році, бувши учнем VII Львівської гімназії ім. Тадеуша Костюшки, таємно від рідних брав участь у сценічному курсі у Львівській консерваторії, де й набув перших акторських здібностей.
У 1919 році газета „Новий вік” опублікувала „Вступ до казок”, який підписала відомим усім любителям сатири псевдонімом „Мар’ян Гемар”. Літературний псевдонім „Гемар” створено поєднанням перших літер прізвища та другого імені письменника. Мало того, з моменту його хрещення у 1935 році псевдонім „Мар’ян Гемар” став офіційним прізвищем письменника, яке йому вписали в паспорті.
Сім’я Мар’яна Гемара не бачила його майбутнього як актора, письменника чи співака. Можливо, саме під їхнім натиском він почав вивчати медицину та філософію у Львівському університеті Яна Казимира. Сімнадцятирічним юнаком він вперше залишив навчання в університеті й взяв участь у польсько-українській війні за приналежність до Східної Галіції. У боях за Львів виступав на польському боці, хоча більшість євреїв не брали участь у зіткненнях, або воювали на українському боці.
Юліан Тувім, Фридерик Яроси та Мар’ян Гемар, 1930 р. (Фото: Центральне фотоагентство)
Натомість під час польсько-більшовицької війни 1920 року вступив до Війська польського. Служив у Залізничній секції 4-ї армії. За цей короткий, але дуже напружений час йому вдалося виступити у травні з солдатським театром у Києві. Хоча він повернувся в університет у 1921 році, його серце було в іншому місці. Жити в ролі варшавського поета здавалося йому здійсненням мрії.
Період варшавської творчості
Мар’ян Гемар покинув остаточно львівський університет на користь професійної кар’єри, а в 1926 році переїхав на постійно до Варшави. У столиці почав співпрацювати з поетичною групою „Скамандер” та ревю „Qui pro quo”, „Банда”, „Парад зірок”, „Алі-Баба”. Писав замальовки та монологи.
„Приїде такий жалюгідний з Галіції, бідолаха, скромний й тихенький. Через рік він хизується у власному автомобілі, у власному хутрі, має найкращі краватки та найкращі жарти, тільки озирнувся, а вже першокласний співак, зірка чи три зірки польського кабаре. На наших очах він виріс на Фредра єврейської пісні, мало того, він увійшов на сцену Польського театру і качає там свої жарти. У нього фантазія і винахідливість, у нього яскраве відчуття сцени та актора”, – так говорив поет Антоній Слонімський у лютому 1929 року, після прем’єри драматичного дебюту Мар’яна Гемара під назвою „Два чоловіки Б., тобто її перший коханець”.
Відтоді Мар’ян Гемар вважався „справжнім” театральним письменником. Відрізнявся абсолютним слухом, чудовою пам’яттю, блискучими й кумедними художніми перетвореннями та повторами, завдяки чому створював міцний зв’язок з іншими літературними особистостями.
Генеральна репетиція в театрі „Банда” у Варшаві (Фото: Національний цифровий архів)
Літературний доробок Мар’яна Гемара величезний – понад 3000 надзвичайно популярних пісень, до яких він сам писав музику, сотні віршів, десяток творів та радіоп’єс. Був також співробітником „Літературних новин” та режисером театру „Нова комедія”. У 1939 році пісня Мар’яна Гемара „Ці вуса”, пародія на Адольфа Гітлера, виконана в популярному ревю „Орел чи Решка”, спричинила втручання німецького посла у Варшаві.
Період війни та життя на еміграції
Після початку Другої світової війни Мар’ян Гемар, який наражався на небезпеку через своє єврейське походження, переслідуваний гестапо за ордером на арешт за антинацистську діяльність, 6 вересня виїхав до Львова. У 1940-1941 роках воював у складі Окремої карпатської стрілецької бригади в Палестині та Єгипті. У липні 1941 року в Олександрії Мар’ян Гемар познайомився зі старшим стрільцем Войцехом Войтецьким. Він керував військовим гастрольним театром під назвою „Провідний театр Польського війська”, куди поет був призначений після своїх попередніх мистецьких успіхів у Палестині.
12 грудня 1941 року Мар’яну Гемару надано звання старшого стрільця. Наприкінці місяця його перевели на роботу до Лондона в Міністерство інформації та документації. 9 березня 1942 року поет доплив до Ліверпуля, де розпочав свою останню, 30-річну еміграційну пригоду.
Відразу після прибуття він спробував створити кабаре, що йому вдалося лише в 1944 році. Після війни він керував польським театром комедії в клубі емігрантів у Лондоні. Сміливість і точність спостережень автора літературного кабаре були швидко оцінені емігрантською спільнотою. Мар’ян Гемар був нещадним до всіх, хто погоджувався на радянізацію Польщі. Він був непримиренний навіть зі своїми друзями, які служили режиму. У своїй сатирі й критиці дуже часто посилався на ситуацію в Польщі, де керували комуністи, та методи, які вони використовували для збереження влади.
Він також керував одноосібним „Театром Гемара” – щотижневим радіо-кабаре в ефірі польського мовлення радіо „Вільна Європа”, де робив віршовані сатиричні коментарі до поточних політичних подій і активно боровся проти „червоного недолюдка”, як він називав комуністичний режим у Польщі. Мар’ян Гемар також писав сатири й епіграми, пародії та парафрази, пісні, ліричні вірші, поетичні переклади. Твори, створені після закінчення війни, мали яскраво виражене моральне послання, сентиментальні алюзії та патріотичний характер. Він був автором текстів таких хітів, як: „Колись знову зацвіте білий бузок”, „Чи варта Марта гріха”, „Ніхто, тільки ти”, „Є одна, єдина”, „Варто напиватися”.
Мар’ян Гемар на еміграції у Лондоні (Фото: Національний цифровий архів)
Мар’ян Гемар був, мабуть, найбільшим панегіристом Львова на еміграції. Балак, львівське почуття гумору, стиль вуличної пісні, ностальгічний смуток та літературні згадки характеризували такі пісні, як „Бачиш”, „Балада про Бялуня” чи „Моя львівська туга”. Повоєнні вірші поета є продовженням його ставлення до життя. 21 січня 1972 року Мар’яну Гемару надано звання Кавалера Ордена Відродження Польщі „за заслуги перед Польщею та за прижиттєвий творчий внесок у її літературу”.
Творчість Мар’яна Гемара в повоєнній Польщі
У післявоєнній Польщі творчість Мар’яна Гемара піддавалася цензурі. „Щоб пройшли його пісні, казали, що це пісні Тувіма”, – згадував Войцех Млинарський, чий виступ „Гемар” у варшавському Атенеумі наприкінці 1980-х був першою можливістю для багатьох поляків дізнатися про післявоєнні твори цього видатного львів’янина.
Проте, „незважаючи на свою читацьку аудиторію, якої міг позаздрити будь-який письменник на еміграції, попри успіхи в театрі та в авторських гастролях по всьому світу, він відчував, що ставляться до нього нижче міри та все ще як до письменника легшого калібру”, – писав літературознавець-емігрант Юліуш Саковський. Сам Гемар, коли його запитали наприкінці 1950-х про його бачення театру, відповів, що намагається поставити під сумнів власний девіз: „Поляки мають хибне судження – те, що смішне – банальне, що нудне – вчене”.
Наприкінці життя Мар’ян Гемар став відомим також як чудовий перекладач поезій Горація та сонетів Вільяма Шекспіра. Помер 11 лютого 1972 року в Доркінгу поблизу Лондона. Похований на цвинтарі біля свого маєтку.
Кабаре „Четверта ранку” на Днях польської культури в Івано-Франківську (Фото: Олекса Бутчак)
Сьогодні львівські традиції кабаре, зокрема творчість польського поета, сатирика та комедійного письменника Мар’яна Гемара, який походить зі Львова, культивує своєю діяльність Львівське мистецьке кабаре „Четверта ранку” та Польський народний театр у Львові.
Опр. Кароліна Шостак за матеріалами: muzeum1939.pl, dzieje.pl