Фото: Андрій Борисевич
Триває агресія Росії проти України. Російські війська цілеспрямовано обстрілюють міста, зокрема житлові квартали та гуманітарні коридори, ігноруючи прохання української влади дозволити евакуацію жінок, дітей, дітей-сиріт та людей з обмеженими можливостями. Ворог з небувалою жорстокістю руйнує будинки, лікарні, дитячі садки та школи. Перед війною до Польщі втікає група інвалідів згуртованих навколо львівського Навчально-реабілітаційного центру „Джерело”.
„Сьогодні у безпеку вивозять 17 осіб – це мами з дітьми у яких є спинномозкове порушення м’язів та люди незрячі, які не бачать куди їм іти. Вони, мабуть, їдуть там, де зможуть не чути сирен, не знати, що таке жах війни. Я хотіла б побажати усім людям, щоб вони ніколи не знали загрози війни, життю, щоб їхні сім’ї були разом, а їхні батьки не були розлучені, так як сьогодні, матері їдуть з дітьми, а їх татусі боронять свою землю”, – сказала Людмила Крутик, опікунка групи.Діти дуже сильно переживають війну, відчувають батьківські страхи, тривогу та нервозність. Вони також часто запитують про дану ситуацію у матерів чи батьків.
Фото: Андрій Борисевич
Діти дуже сильно переживають війну, відчувають батьківські страхи, тривогу та нервозність. Вони також часто запитують про дану ситуацію у матерів чи батьків.
„Я мама двох дівчаток, дуже сильно переживаю. Мене кожен день діти запитують, мамо, чому ми лягаємо одягнуті, чому встаємо одягнуті, що таке війна, чому діточок вбивають, чому людей вбивають. Я не знаю що відповідати. Можливо вони це не до кінця усвідомлюють, але вони це бачать. Я як кожна мама переживаю за свою дитину, тому ми й вирішили втікати, щоб захистити своїх дітей”, – говорила Ольга Ястриб.
Група осіб покидає Україну і розуміє, що переїжджає в безпечніше місце. Однак не втрачає надії, що в найкоротші терміни повернеться до рідних домівок, де буде мир і спокій.
Фото: Андрій Борисевич
„Для мене це дуже тяжко і страшно, тому що дитина в мене хвора. У сина cпінальна м’язова атрофія і сховатися в бомбосховище дуже проблематично. Він не ходить, його потрібно знести, а це вага і це дуже важко. Тепер він розуміє, що ми їдемо туди, де йому буде добре, що мама не буде переживати та він біля мами не буде переживати. Було таке, що він боявся і плакав. Казав, мамо, стріляють, а в нас не будуть стріляти?” – розповідала Галина Дема.
Евакуацію групи осіб з обмеженими можливостями координував Підкарпатський воєводський уряд у Жешові. У Польщі її гостинно прийняли жителі Єнджеївського повіту та рекреаційний комплекс „Sielsko na Wygodzie” у Свентокшиському воєводстві.
Текст: Анджей Леуш
