Тарас Шевченко (Фото: naszwybir.pl)

Поезія – це почуття у формі слів, слів значущих і важливих, які несуть сенс. Щоб їх зрозуміти, треба принаймні на мить зупинитися й вслухатися в те, що нас щоденно оминає. Читаючи поезію, ми можемо пізнати вічні явища, такі як кохання, дружба, патріотизм чи туга. З нагоди Всесвітнього дня поезії представляємо Вам постаті видатних польських та українських поетів, яких слова закорінилися в культурі та ідентичності двох народів.

Кшиштоф Каміль Бачинський

Кшиштоф Каміль Бачинський народився 22 січня 1921 року в Варшаві. Почав писати вірші вже як учень гімназії. Був також харцером. З осені 1942 до літа 1943 був студентом полоністики таємного Варшавського університету. Під час окупації закінчив підпільну Школу підхорунжих резерву „Agricola”, брав участь у кількох акціях саботажу. Рвався до активної участі у збройних акціях, хоча керівники неохоче ризикували життям відомого і шанованого вже тоді поета.

Під час німецької окупації Кшиштоф Каміль Бачинський оголосив чотири томи поезій: „Закритий відлунням”, „Дві любові”, „Вибрані вірші” та „Поетичний аркуш №1”. Його твори друкувала також підпільна преса. Він говорив про універсальні та понадчасові проблеми, пишучи як у своєму імені, так і свого покоління. Його поезія висловлює емоції та долю покоління Колумбів. Він писав катастрофічні вірші, хотів змірятися зі своєю епохою, описати час війни, яка в його віршах була представлена як величезна, нищівна сила, яка руйнує давні системи цінностей та вводить нові, жорстокі права.

Хоча був дуже молодий, Кшиштоф Каміль Бачинський цінувався у польських літературних конспіраційних колах. Уся його спадщина збереглася в рукописах, так само й багато малюнків та ескізів. Він встиг створити близько 500 віршів. Його ранні вірші є своєрідним особистим щоденником, записом імпресії, настроїв і вражень. Варті уваги також його любовні твори, присвячені найчастіше дружині. Залишив після себе близько 20 оповідань і прозаїчних фрагментів. Помер, майже на порозі дорослого життя, борючись у Варшавському повстанні.

Кшиштоф Каміль Бачинський (Фото: instytutpolski.pl)

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року на Київщині, в серці України. Творив в епоху романтизму. На творчість одного з найважливіших в українській культурі поетів великий вплив мала його біографія. Жив 47 років, з чого 24 роки був позбавлений усіх громадянських прав як кріпак, 10 років був у засланні, з забороною писати й малювати, а 3,5 роки жив під наглядом царської поліції. Тільки протягом 9 років був абсолютно вільною людиною.

Писав вірші українською мовою, однак кохану батьківщину згадував не тільки словом, у чергових публікованих збірках своїх віршів чи поем, але й образом. Наприклад, намалював сцени з життя своєї країни, які утворили альбом „Живописна Україна”. Він також є автором „Кобзаря” – одного з найважливіших творів української літератури.

Тарас Шевченко є для України особливим символом свободи, патріотизму та почуття національної приналежності. Його поезія показує, що складні та болісні пережиття народу можуть бути важливим історичним поштовхом. Писав про особливий вид рішучості, яка наказує діяти, навіть відчайдушно, якщо цього вимагає якийсь складний історичний момент, якась ідея, для якої треба присвятитися. Цей глибоко закорінений в українській культурі механізм реагування на історичні виклики – трагічний та романтичний – є також спадщиною його творчості. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року.

Віслава Шимборська

Віслава Шимборська народилася 2 липня 1923 року. Її літературний талант проявився ще в дитинстві. У 1945 році дебютувала віршем „Шукаю слово” у краківському „Польському щоденнику”. Вірші, опубліковані на піку сталінізму, несуть слід тієї епохи. Після кількох років Віслава Шимборська виправдовувалася від соцреалістичних акцентів у своїх ранніх віршах, кажучи, що в той час вона симпатизувала системі, тому що „любила людство в цілому, щоб через багато років оцінити цінність любові до окремих одиниць”.

Віслава Шимборська (Фото: viva.pl)

У певному сенсі, лише том „Заклик до Єті”, виданий в 1957 році, став фактичним дебютом поетеси, в якому вже помітні характерні риси її поетики – афоризм і використання парадоксу як основної риторичної фігури. Віслава Шимборська опублікувала лише близько 350 віршів і 13 томів. Коли її одного разу запитали, чому вона публікує так мало віршів, вона відповіла: „У мене вдома є кошик”. Її твори перекладено понад 40 мовами.

В обґрунтуванні з приводу надання Віславі Шимборській Нобелівської премії з літератури в 1996 році зазначено, що нагорода присуджена „за поезію, яка з іронічною точністю розкриває закони біології та функціонування історії у фрагментах людської реальності”. Приватно Віслава Шимборська любила бути з людьми, які, як і вона, вміли присвятити себе літературній грі. Першокласне почуття гумору, яке прослідковується у її текстах, супроводжувало її на щодень. Поетеса померла 1 лютого 2012 року.

Леся Українка

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в заможній зем’янській родині з інтелігентними, творчими та суспільними традиціями. У дитинстві захворіла на туберкульоз, який атакував легені, кістки та нирки, тож вона ніколи не ходила до школи, натомість здобула чудову і багатосторонню освіту вдома.

Вільно володіла літературною українською мовою, а завдяки знанню французької, латини, грецької, італійської, польської, німецької чи англійської пізнала канон європейської літератури й відмінно орієнтувалася в тогочасному літературному житті. Леся Українка писала вірші, п’єси та поеми, твори, писані прозою, була також авторкою літературних перекладів. Як співтворець видавничої серії „Світова література”, запропонувала переклад творів „Дзяди”, „Балади і романси” та „Сонети кримські” Адама Міцкевича, а також переклади творів Мар’ї Конопницької, Юліуша Словацького, Болеслава Пруса, Генрика Сенкевича чи Елізи Ожешкової.

Леся Українка (Фото: uml.ua)

За життя письменниці з’явилися три томи її віршів: „На крилах пісень”, „Думи і мрії” та „Відгуки”. Сила, яка прокладала дорогу до людських сердець, відвага та енергія знайшлися в її ліричних та епічних віршах. Драматична спадщина письменниці становить близько 20 творів, в яких Леся Українка підіймала історичні, філософські, суспільні та національні питання, розміщуючи події творів в античних, ранньохристиянських часах або середньовіччі. Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в віці 42 років.

Збіґнєв Герберт

Збіґнєв Герберт народився 29 жовтня 1924 року у Львові. Поет та есеїст, автор драматичних творів і радіопостановок, письменник з великим доробком, винятковим творчим і моральним авторитетом, біографією, трагічно вплетеною в історію XX століття. Він є лауреатом багатьох польських і закордонних літературних нагород. Належить до польських поетів, який найчастіше перекладають.

У 1950 році дебютував як поет, однак першу поетичну книгу „Струна світла” видав лише в 1956. У 60-ті роки Збіґнєв Герберт, захоплений середземноморською культурою, почав подорожувати. Їздив до Італії та Греції, а також до Німеччини, Франції та Нідерландів. Результатом цих мандрівок стали томи есеїв „Варвар у саду” (1962) та „Натюрморт із вудилом” (1993). Поет видавав також чергові томи: „Гермес, пес і зірка” (1957), „Вивчення предмета” (1961), „Напис” (1969), „Пан Cogito” (1974), які зустрілися з ентузіастичним сприйняттям. Іронія ускладнює ілюзорну простоту та однозначність його віршів, будучи водночас художньою фігурою та підходом до існування.

Збіґнєв Герберт ангажувався в опозиційну діяльність. Після 1980 року вірш „Послання пана Cogito” став своєрідним гімном суспільного руху, яким був НСЗЗ „Солідарність”. Протягом останніх років життя дуже хворів на астму, однак не відмовлявся від участі у політичному житті. Помер 28 липня 1998 коку у Варшаві.

Збіґнєв Герберт (Фото: curie.pl)

Ліна Костенко

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року на Київщині. У 1957 році вийшла перша книжка її поезій „Проміння землі”. Збірка „Зоряний інтеграл” не побачила світу через цензуру. Поетичному слову Ліни Костенко оголошено заборону. Твори й навіть саме ім’я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала „в шухляду”. Саме тоді були написані зокрема „Берестечко” і „Маруся Чурай”.

Є чимало творів, у яких авторська думка Ліни Костенко звернена до вічних сюжетів мистецтва й міфології, до історичних подій та епізодів із біографій видатних людей. Ці вірші переповнені цікавими паралелями, часто заряджені полемікою, в якій багато тонких іронічних випадів. Прикметною рисою творчості поетеси є також інтелектуалізм, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства.

Ліна Костенко (Фото: wikimedia.pl)

XX століття в поезії Ліни Костенко постає як драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин цього драматичного часу все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси, людяності, бажання достукатися до розуму, пробудити людську гідність. Цього року поетеса святкує 92 день народження.

Опрацювала Кароліна Шостак