Іґнаци Лукасевич (Фото: Wikimedia Commons)

Іґнаци Лукасевич – аптекар, новатор європейської нафтової промисловості, винахідник гасової лампи, діяч за незалежність, суспільний діяч і філантроп. Саме він знаходиться серед патронів 2022 року. Сейм Республіки Польща, приймаючи постанову у цій справі, підкреслив його заслуги для розвитку польської промисловості та економіки, а також заангажування у боротьбу за незалежність. У 200-ліття його народження запрошуємо ознайомитися з життєписом цього видатного поляка.

Дитинство та молодість Іґнаци Лукасевича

Іґнаци Лукасевич народився за різними джерелами 8 або 23 березня 1822 року в Задушниках під Мельцем. Походив зі зубожілої шляхетської родини вірменського походження з патріотичними традиціями. Його тато був учасником повстання Тадеуша Костюшка. У 1832 році розпочав навчання в гімназії в Жешові, однак у 1836 після смерті тата з огляду на фінансову ситуацію мусив залишити гімназію.

У той час почав працювати помічником в аптеці, спершу в Ланьцуті, а з 1841 року в Жешові. Отримані тоді знання та вміння розвивав під час навчання. У 1850-1852 році вчився на філософському факультеті Ягеллонського університету, де працював фармацевтичний відділ, а також у Відні, де отримав ступінь магістра фармації.

Найважливіше відкриття Іґнаци Лукасевича

Після навчання Іґнаци Лукасевич виїхав до Львова. Найважливіше його відкриття зародилося у львівській аптеці Під золотою зіркою, де разом з Яном Зехом проводив досліди над нафтою. Після очищення цієї рідини Іґнаци Лукасевич отримав гас. Перша сконструйована ним гасова лампа, виконана львівським бляхарем Адамом Братковським, освітлила вітрину аптеки. Однак символічною датою народження польської нафтової промисловості є 31 липня 1853 року. Цього дня гасова лампа освітлила нічну операцію в шпиталі на львівському Личакові. Сама лампа або хоча б її малюнок не збереглися до наших часів.

Іґнаци Лукасевич (Фото: Wikimedia Commons)

На початку 1854 року Іґнаци Лукасевич переїхав до Ґорліц, щоб бути ближче до нафтовмісних теренів. Разом з Титусом Тшецєскім та Каролем Кльобассою-Зренецьким у Бубрці біля Кросна заснував першу у світі нафтову спілку, а два роки пізніше – першу на польських землях копальню нафти в Уляшовичах. На території копальні Бубрка він вдосконалював технологію буріння видобувних свердловин, ввів у використання ручний буровий верстат, а пізніше парові машини для приводу верстатів.

В Ульшановичах Іґнаци Лукасевич збудував також рафінерію, яка мала очищувати сировину, що видобувалася в Бубрці. Після пожежі дестилярні в Ульшановичах створив ще більший нафтопереробний завод у Хоркувці біля Кросна. Переїжджаючи на кросненьську землю Іґнаци Лукасевич був уже відомою людиною. Гас, який отримував у рафінерії в Хоркувці, був чудової якості, тому конкурував на світових ринках з румунським чи американським гасом.

Крім гасу польський винахідник виробляв мастило та машинні оливи, а також асфальт та вид парафіну – гудрон. Це були новаторські досягнення світового масштабу, які нагороджено медаллю та дипломом визнання за заслуги для нафтової промисловості на Всесвітній виставці у Відні в 1873 році. Натомість в 1877 він організував у Львові нафтовий конгрес та заініціював створення Нафтового товариства для опіки та розвитку нафтової промисловості та гірництва в Галіції (від 1880 року під назвою Крайове нафтове товариство) з офісом у Ґорліцах, якого головою був у 1881-1882 роках.

Перші нафтові свердловини в Галичині, листівка 1881 р. (Фото: Wikimedia Commons)

„На започаткованому Іґнаци Лукасевичом процесі дестиляції нафти зараз базується багато галузей хімічної й косметичної промисловості та сучасних технологій. Також сьогодні він є патроном нафтогазової та нафтопереробної промисловості в Польщі, а його спадщина має сильно та постійно розвиватися, а також промуватися в Європі та світі”, – читаємо в постанові Сейму Республіки Польща, яка стосується встановлення патронів 2022 року.

Діяльність за незалежність та суспільна активність

Творець нафтової промисловості не обмежував своєї діяльності до бізнесових справ. Уже в молодості Іґнаци Лукасевич зв’язався з організаціями, що боролись за незалежність. У 1845 році став агентом Централізації Польського демократичного товариства. За це у 1846-1847 роках заплатив ув’язненням австрійською владою у Львові. Протягом наступних кількох років залишався під поліційним наглядом.

Однак патріотом він залишився до кінця життя – з прибутку з гасу підтримував у 1863 році січневих повстанців, які воювали з росіянами в Польському Королівстві. Зароблені гроші призначав на спорядження повстанчих відділів, а пораненим під час зіткнень надавав притулок і допомогу у своєму маєтку в Хоркувці.

Пам’ятник Іґнаци Лукасевичу у Львові (Фото: Вітольд Левандовський)

Іґнаци Лукасевич пропагував заснування судів, будову шкіл і шпиталів, костелів, доріг і мостів, а також особисто фінансував багато ініціатив. Боровся з бідністю та суспільними проблемами, створював пенсійні фонди для своїх працівників та їх родин. Заснував також Авансове товариство в Кросні. Організовував допомогові фонди, які були першими такими інституціями в Європі, що забезпечували робітників на випадок хвороби чи інвалідності.

Крім того, дбав про розвиток освіти та культури, а також навчання працівників нафтової промисловості. За благодійну діяльність папа Пій IX надав йому в 1873 році звання Папського Камергера та відзначив Орденом Святого Григорія Великого.

З 1876 року аж до смерті Іґнаци Лукасевич інтенсивно працював послом на Крайовий Сейм у Львові. Помер у Хоркувці 7 січня 1882 року у результаті тяжкого запалення легенів. Цей відомий винахідник, підприємець, політик та суспільний діяч був похований на парафіяльному цвинтарі біля костелу в Зренцині, який сам зафундував. У 2022 році припала 140 річниця його смерті.

Опрацювала Кароліна Шостак

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Проєкт підтримує Канцелярія голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках конкурсу полонія та поляки за кордоном 2021

Fundacją Wolność i Demokracja

Проєкт „Професійні медіа в Україні 2021-2022” реалізує Фонд „Свобода та демократія”


Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща

Up