Станіслав Монюшко (Фото: Polona)

Станіслав Монюшко увійшов в історію як „батько польської національної опери”, а також головний представник жанру пісні в польській музиці. Композитор, органіст, диригент і педагог народився 5 травня 1819 року на території сучасної Білорусі. Помер 4 червня 1872 року. В 150 річницю його смерті представляємо вам найважливіші сторінки життєпису Станіслава Монюшка.

Дитинство майбутнього видатного творця

Народився 5 травня 1819 року в Убелі поблизу Мінська в землянській сім’ї з патріотичними традиціями. Його батько Чеслав брав участь в наполеонівській кампанії. Музичну освіту здобув доволі рано, про що подбала його мама, Ельжбета, уроджена Маджарська, під чиїм наглядом навчався грати на фортепіано. 1827 року батьки вирішили перебратися до Варшави, аби дати молодому Станіславу гарну освіту. Він відвідував гімназію отців піярів, а музики його навчав Август Фреєр, органіст із євангелістсько-аугсбурзького костелу. Перед самим початком Листопадового повстання сім’я повернулася до Убєля. Пізніше, після переселення до Мінська, з 1830 року продовжує музичне навчання у піаніста і диригента Домініка Стефановича.

Оскільки після Листопадового повстання Головну музичну школу під керівництвом Юзефа Ельснера, де навчався Фридерик Шопен, було закрито, Станіслав Монюшко змушений був поїхати вчитися до Берліна. З 1837 року він вивчав гармонію, контрапункт, оркестровку та диригування у Карла Фрідріха Рунгенхагена, директора музичного товариства Singakademie. У той час він написав пісні, п’єси для фортепіано, фуги, канони, струнний квартет і свої перші сценічні п’єси. Він вчився диригувати та акомпанувати співакам.

Садиба Монюшків в Убелі, ескіз Наполеона Орди (Фото: публічний домен)

Художня діяльність Станіслава Монюшка

Після закінчення університету в 1840 році повернувся до Польщі. Він одружився з Олександрою Мюллерівною, з якою познайомився кілька років тому, і оселився у Вільнюсі. Там він заробляв собі на життя, приватно викладаючи фортепіано, та працюючи органістом у костелі Cв. Йоана. Водночас займався мистецькою діяльністю, спрямованою на оживлення музичного життя Вільнюса. Організував аматорський хор і оркестр, з якими виконав „Реквієм” Моцарта, фрагменти ораторій „Створення світу” Юзефа Гайдна та „Павлюс” Мендельсона.

У 1847 році він написав двоактну оперу „Галька”. Як і свої попередні, він представив твір у концертній версії у Вільнюсі. Однак заробив лише місцеву славу. Встановлені раніше контакти з представниками варшавської буржуазії та аристократії, зокрема Юзефом Сікорським, головним редактором „Музичного руху” та директором Урядових театрів генералом Ігнацієм Абрамовичем, невдовзі принесли значні зміни в його житті та кар’єрі.

Перелом стався 1858 року, коли відбулася прем’єра нової, чотириактної версії „Галька”, після чого Станіслав Монюшко був номінований директором Урядових театрів на посаду диригента польських опер у Великому театрі у Варшаві. Після мистецької подорожі Францією та Німеччиною переїхав із родиною до Варшави. Його власна опера „Фліс” була першим твором, яким він тоді диригував. Невдовзі були написані його наступні опери: „Графиня”, „Verbum Nobile” та „Садиба з привидами”, прем’єра яких після поразки Січневого повстання була настільки успішною, що царська влада заборонила їх вже після трьох вистав.

Орган у костелі Св. Йоана Хрестителя і Св. Йоана Євангелиста у Вільнюсі, на якому грав Станіслав Монюшко (Фото: публічний домен)

Переїхавши назавжди до Варшави, Станіслав Монюшко також почав працювати в щойно заснованому Музичному інституті, де читав лекції з гармонії та контрапункту. Разом зі своєю багатодітною родиною – у нього було десять дітей – він жив неподалік Великого театру. Сьогодні на вулиці Мазовецькій і в Старому місті є дошки його пам’яті.

Творчість видатного композитора

Більшість творів Станіслава Монюшка — це пісні, зібрані в томах „Домашніх пісенників”. Він був автором понад 300 пісень на слова, популярних в тій епосі польських поетів. Проте найважливішими творами композитора є опери, що показують національну течію в музиці романтизму, настільки важливу в слов’янських країнах.

Він також писав релігійну музику та обробки пісень для органу, бажаючи підняти рівень музики, що виконується в церкві, і, як він сам писав, поглибити духовні переживання вірян. Значно меншу роль у творчості Станіслава Монюшка має інструментальна музика. Він не написав жодної симфонії, але його видатним досягненням є фантастична увертюра „Казка”. Однак композитор залишається майже невідомим як творець камерної, балетної, фортепіанної та органної музики.

Похоронна процесія Станіслава Монюшка (Фото: публічний домен)

Станіслав Монюшко помер від серцевого нападу 4 червня 1872 року у Варшаві. Похований на Повонзькому цвинтарі. В Убелі у 1980-х роках було створено музей його імені, а спадщина залишилася в архіві Варшавського музичного товариства, співзасновником якого він був.

Опр. Кароліна Шостак

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Проєкт підтримує Канцелярія голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках конкурсу полонія та поляки за кордоном 2021

Fundacją Wolność i Demokracja

Проєкт „Професійні медіа в Україні 2021-2022” реалізує Фонд „Свобода та демократія”


Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща

Up