Бруно Шульц у Дрогобичі, 1933-34 р. (Фото: brunoschulz.edu.pl)
Бруно Шульц, який походив із Дрогобича, що на Львівщині, ніколи не покидав місцевості, де народився. Вважав її центром світу, уважно за нею спостерігав і виявився досконалим „літописцем”. Його літературна творчість, як і образотворення, насичені дрогобицькими реаліями. На сторінках оповідань можна зустріти описи головних вулиць і характерних споруд містечка, а також образи його мешканців. У 130 річницю народження письменника, графіка і художника Бруно Шульца запрошуємо прочитати про його життєпис.
Дитинство і молодість відомого польського письменника
Бруно Шульц народився 12 липня 1892 року в Дрогобичі, маленькому містечку на сході тодішньої Польщі, переважною більшістю мешканців якого були євреї. Він був третьою і наймолодшою дитиною Якова Шульца, торговця тканинами. Дома не підтримували єврейських традицій, сім’я була польськомовною. Дитинство і молодість Бруно Шульца пройшли у двоповерховому будинку під номером 12 на Площі Ринок. На першому поверсі дому була крамниця з тканинами.
З Дрогобичем Бруно Шульц був пов’язаний усе життя. Навчався у місцевій гімназії, де в 1911 році склав екзамени. Намагався вивчати архітектуру у Львівській політехніці, спеціалізуючись на графіці й рисунку, але у 1913 році покинув і повернувся до Дрогобича. У 1915 році помер його батько, потім його брат Ісидор, після смерті якого митець змушений був утримувати родину – маму, сестру і племінників.
Бруно Шульц „Присвята”, 1920-22 р. (Фото: Національний музей у Кракові)
У 1924 році Бруно Шульц починає працювати вчителем малювання і керівником відділу ручної праці в Державній гімназії ім. Короля Владислава Ягелло. Він не дуже любив цю роботу, про що писав у листах до знайомих, але учні запам’ятали його як доброго вчителя. Альфред Шреєр, учень письменника, згадував, що той був дуже спокійним, делікатним і скромним, але мав авторитет, хоча ніколи не ставив двійки. Вчителем рисунка Бруно Шульц працював до 1914 року.
Літературний дебют і творчість Бруно Шульца
У 20-х роках він починає писати „в стіл”. У 1933 році дебютує у „Літературних відомостях” оповіданням „Птахи”, яким звернув увагу столичних літераторів на особу таємничого вчителя рисунка з периферійного містечка. Він починає переписуватися із Зоф’єю Налковською, яка допомогла того ж року видати „Коричні крамниці”. Перший відомий твір Бруно Шульца „Липнева ніч” 1928 року був опублікований лише у 1936 році в томику „Санаторій під клепсидрою”. Нікому незнаний вчитель з дня на день ставав публічною постаттю. Почав частіше бувати у Варшаві, увійшов до світу літератури.
„Всі його повісті пов’язані особою наратора, який розповідає про свої пригоди у провінційному містечку, де його уява наче уві сні все перекривлює, перебільшує, гіперболізує, переінакшує. Оригінальність і силу свої Бруно Шульц черпав у своєму рідному містечку. Завдяки своєму вмінню обплітати найпростіші речі павутиною метафор він творить із продавців у крамниці свого батька, служниці Аделі та й самого батька міфологічні постаті, героїв бувальщин”, – писав Чеслав Мілош у своїй „Історії польської літератури”.
Творчість Бруно Шульца – як образотворча, так і писемна, – це історія про його власні слабкості, складності його психіки, нав’язливі ідеї, пристрасті та комплекси. Художник страждав агорафобією, був відлюдником, мовчазною людиною, його вважали диваком. Він впадав у депресивні стани та часто хворів. Його вважали потворним, він ніколи не одружився, хоча у своїх творах він захоплюється жінками.
Фрагмент однієї з робіт Бруно Шульца (Фото: Wikimedia)
Мистецький доробок Бруно Шульца відносно скромний за обсягом, але надзвичайно багатий за якістю, коли йдеться про порушену ним проблематику. Твори його вмістилися у два тому оповідань – „Коричні крамниці” та „Санаторій під клепсидрою”, а також кількох творів, які сам автор не включив до перших видань цих збірок. До цього слід додати надзвичайно цікаву добірку листів, опублікованих у „Книзі листів”, а також „Критичні замальовки”, переважно рецензії на літературні твори, опубліковані в пресі.
Воєнні поневіряння „Коричних крамниць”
Після окупації Дрогобича радянською армією у вересні 1939 року Бруно Шульц продовжував працювати вчителем. Німці увійшли до міста влітку 1941 року. Восени було створено гетто. Письменник потрапив „під опіку” офіцера гестапо Фелікса Ландау, одного із найбільш жорстоких і безжальних есесівців. Бруно Шульц писав для нього картини, його портрети та упорядковував конфісковані німцями книжкові колекції. На його віллі він також малював і настінні розписи – стіни спальні сина Фелікса Ландау розписав яскравими ілюстраціями до казок. Протекторат гестапівця приніс Бруно Шульцу додаткові переваги – йому наказали розписувати фрески в школі верхової їзди СС і в штабі гестапо.
Друзі Бруно Шульца в Варшаві намагалися витягти його з гетто. Влітку 1942 року вони надіслали йому фальшиві „арійські папери”, але через свою семітську зовнішність художник не міг пересуватися самостійно. Солдат Армії Крайової, переодягнений офіцером гестапо, поїхав до Дрогобича і під якимось офіційним приводом перевіз Бруно Шульца як полоненого до Варшави. Йому надали безпечну квартиру та забезпечили утримання. „Я боюся, що мене впізнають і виведуть з потяга на якійсь невеличкій станції та застрелять у найближчому лісі. Я чув про таке, це траплялося дуже часто”, – сказав Бруно Шульц своєму другові, якого зустрів в останній день свого життя, 19 листопада 1942 року. Ця розмова була, очевидно, прощанням перед виходом митця з гетто.
Будинок, де жив Бруно Шульц з родиною, Дрогобич, 2021 р. (Фото: Іра Мутка)
Обставини смерті Бруно Шульца
Того ж дня, кількома годинами раніше, в дрогобицькому гетто було застрелено одного з німців. Організували каральну акцію. Серед есесівців, які того дня перебували в гетто і вибірково стріляли у євреїв, був Карл Ґюнтер, противник покровителя Бруно Шульца. 19 листопада 1942 року – день, який відомий в історії дрогобицького гетто як „чорний четвер”, – Карл Ґюнтер шукав письменника на вулицях. Він наздогнав його неподалік невисокого огородження міського парку на вулиці Чацького і застрілив на місці.
Бруно Шульц загинув за сто метрів від свого родинного дому поблизу дрогобицької Площі Ринок. Його поховав друг, письменник Ісидор Фріман на єврейському цвинтарі, якого більше не існує. В гетто Бруно Шульц роздавав свої твори знайомим, сподіваючись на те, що якийсь із пакунків з рукописами вціліє. Вдалося відшукати понад сотню листів і кілька десятків рисунків Бруно Шульца. Зникли оповідання, незавершений роман „Месія”, який мав стати його найважливішим твором, щоденники, тисячі листів, великий есей про літературну критику, зошити з різними фрагментами та літературними задумами.
Виразність світу Бруно Шульца, зображеного ним у творах, спричинила величезну зацікавленість його творчістю, яка щоразу зростає. Вцілілі книжки автора перекладено на більш як 30 мов, сьогодні він один із найбільш цінних польськомовних письменників.
Опрацювала Кароліна Шостак
