Паломники зі Львова, Івано-Франківська, Снятина, Кам’янки-Бузької, Тернополя та Стрия пройшли у пішому паломництві миру та поєднання до санктуарію Матінки Божої Більшівцівської. Цього року їх поєднав спільний намір – вони молилися про мир в Україні.
„Протягом цілого паломництва ми несли з собою прапор України. У кожному селі, яке минали, ми говорили, що молимося про мир. Кожен розарій, який ми відмовляли в дорозі, також був присвячений цьому наміру. Ми хочемо, щоб у нашій державі настав такий очікуваний мир, і щоб він завітав у серця кожного з нас”, – сказала Анна Здендяк, учасниця паломництва зі Стрия.
„З Тернополя ми йшли чотири дні, понад 100 кілометрів. Ми молилися про те, що зараз найважливіше для кожного з нас – про мир у цілому світі, а особливо в Україні. Попри цей складний час ми мусимо пам’ятати, що Господь Бог є, варто Йому довіритись і віддати наше майбутнє. Цей час паломництва є благословенним. Дорогою знайомишся з новими людьми, можеш порозмовляти на різні теми зі священником, посповідатися”, – поділився враженнями Олександр Дудик, паломник з Тернополя.
Фото: Каріна Височанська / Новий Кур’єр Галіційський
Цьогорічне паломництво до Матінки Божої Більшівцівської минуло під гаслом „У Хресті Спасіння”. У ньому взяло участь багато людей, які втікли від війни та знайшли притулок на заході країни. Під час паломництва традиційно вірних відвідав львівський митрополит архієпископ Мєчислав Мокшицький та єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава. Хоча дорога до Більшівців не була легкою, до Матінки Божої Миру та Поєднання прийшло понад 500 вірян.
„Ці події, які відбуваються на території України, мають не тільки військовий чи економічний вимір, триває також величезна духовна боротьба. Це видно передусім у цих злочинних діях зі сторони ворога, який на нас напав, Російської Федерації. Молитва не тільки єднає людей, але також додає нам сил, щоб захищатися від зла. Бо те, що є сьогодні найбільшою загрозою, це передусім сатана, який спричиняє, що людина починає знеохочуватися, втрачає віру, надію і це наслідки війни, які ми вже бачимо. А якщо людина молиться, як під час паломництва, де йдуть молоді люди, люди з терпінням, які втратили також своїх близьких під час цієї війни, на яких війна вплинула безпосередньо, і моляться, це неймовірно. Це перемінює їх і тих, хто зустрічає їх на дорозі. Це також додає сили цілій нашій країні, яка сьогодні цієї молитви потребує”, – сказав єпископ Едвард Кава.
Цього року не відбулася зустріч молоді, яка традиційно завершувала паломництво до Матінки Божої Більшівцівської. Віряни залишилися тільки на нічне чування, де перед Пресвятим Таїнством молились у власних намірах та про закінчення цієї небажаної війни.
Фото: Каріна Височанська / Новий Кур’єр Галіційський
Урочиста відпустова свята меса у Санктуарії Пресвятої Діви Марії в Більшівцях відбулася 10 липня. Її очолив львівський митрополит архієпископ Мєчислав Мокшицький.
Раніше у Санктуарії притулок знайшло майже 100 воєнних біженців з обстрілюваних міст України. Передусім це були мешканці східної частини країни: з Харкова, околиць Києва, з Запоріжжя.
„Вони включилися в наш розпорядок дня, разом з нами щоденно молилися про мир. З огляду на це місце, Санктуарій Матінки Божої, але також, що це село, перебування тут було для них корисне. Вони могли знайти тишу, заспокоїтись, а це допомогло їм пережити те все, через що вони пройшли. Одна жінка приїхала з трьома дітьми. У перші дні вони не знімали одяг, бо там звідки вони втекли часто були бомбардування. Вони були завжди одягнені, щоб у будь-який момент піти у сховище. Тільки через декілька днів було видно, що діти повернулися до нормальності”, – сказав о. Міхал Сташак, настоятель парафії Пресвятої Діви Марії в Більшівцях.
Після II світової війни костел в Більшівцях стояв зруйнований, у 2001 році перейшов під опіку отців францисканців. Завдяки зокрема коштам польського Міністерства культури та національної спадщини, Санктуарій відновлено. Зараз сюди прибувають сотні паломників з України та Польщі.
Текст: Каріна Височанська / Новий Кур’єр Галіційський
З польської переклала Данута Стефанко
Фото: Данута Стефанко
