Фото: Олекса Бутчак
В Івано-Франківську 14 грудня 2022 року відкрито виставку „Мамо, я не хочу війни”, що представляє малюнки польських дітей періоду II світової війни, та українських дітей, які постраждали внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну. Подію зорганізував Центр польської культури та європейського діалогу у співпраці з Івано-Франківською міською радою, Генеральним консульством Республіки Польща у Львові та Агенцією публічних комунікацій Perfect PR.
„Це дуже промовисті, зворушливі роботи. Попри те, що їх ділить 76 років, вони дуже подібні. Історія повторюється. На малюнках польських дітей ми бачимо танки, ракети, зруйновані міста, розбиті будинки, багато крові та болю. Те саме малюють українські діти. Ця ініціатива дозволяє показати світу, що відбувається в Україні. Це такий крик до світу, щоб щось зробив, щоб це зупинити, бо діти продовжують помирати, сидять у підвалах, не мають можливості вчитись, гратись, ходити на прогулянки” – сказала Аліна Чіркова, член правління Центру польської культури.
Виставка „Мамо, я не хочу війни” це спільний проєкт української ініціативи „Мамо, я бачу війну”, який зібрав близько 14 тис. малюнків українських дітей, свідків і жертв воєнних дій, та Державного польського архіву, який зберігає понад 7 тис. робіт польських дітей в Архіві нових актів у Варшаві.
Фото: Олекса Бутчак
„Злочини такі самі, може сучасніша техніка, але загроза є з повітря і з суші. Ставлення до людей таке саме жорстоке. Українці вживають сьогодні слово „рашисти”. Це поєднання Росії, яка напала на Україну з фашистськими методами. Мені здається, що ця виставка підтверджує те, що методи такі самі. Нацистські злочини нічим не відрізняються від того, що зараз робить Росія. Ми хочемо звернути увагу цілого світу на долю України”, – говорила Еліза Дзвонкєвіч, генеральна консул Республіки Польща у Львові.
Дотепер виставка була представлена у понад 50 країнах світу. Її показували в Нью-Йорку, Брюсселі, Люксембурзі, Дюссельдорфі, Рейк’явіку, Баку та інших містах. Зараз виставка мандрує Україною. В Івано-Франківську на площі Адама Міцкевича її можна переглянути до 27 грудня.
„Наші діти вже зовсім інші. Це діти війни. Вони через творчість висловлюють свою позицію. Ціле покоління наших дітей пізнало війну. Хто був з Бучі, Ірпеня – дуже багато побачили. Діти дізнались, що таке тривога, відключення світла, тому дуже важливо, щоб ми виграли цю війну. Хочеться, щоб наступне покоління не пізнало, що таке війна і горе, щоб діти малювали як ми будемо озеленювати місто, будувати нові спортзали, робити щось унікальне”, – сказав Руслан Марцінків, мер Івано-Франківська.
Фото: Олекса Бутчак
Попри те, що пройшов час, трагедія війни повторюється, а діти знов малюють танки, літаки, зброю, біль та смерть. Діти це найвразливіша суспільна група, а воєнні переживання найсильніше запечатуються в їх пам’яті. Усе зло, ненависть, страх записуються в їх спогадах назавжди. Своїми дитячими серцями вони найсильніше та найщиріше переживають терпіння своєї Вітчизни й свого народу.
Завданням світових лідерів, політиків, захисників прав людини та всіх людей доброї волі є захист найбільш беззахисних – дітей. Світ вчергове не впорався з цим завданням. Знов унаслідок воєнних дій діти помирають, дітей ранять, викрадають, діти сидять у підвалах під обстрілами. Вони не мають нормального дитинства. Тож ще більша відповідальність лягає на людство, щоб якнайшвидше зупинити цю війну та не допустити наступних.
Текст: Данута Стефанко
Програма Радіо CKPiDE:
Фото: Олекса Бутчак
