Фото: публічний домен
Під час II світової війни допомогла близько 2 500 єврейських дітей з варшавського гетто. Ірена Сендлерова, яка народилась 15 лютого 1910 року, все своє життя присвятила ближнім, особливо найбільш беззахисним – дітям. Була діячкою підпілля, у тому числі в структурах Ради допомоги євреям „Жеґота”. За свою працю отримала відзнаку Праведника народів світу. Ірена Сендлерова померла 12 травня 2008 року, тож минає 15 річниця з дня її смерті. Представляємо її життєпис.
Дитинство та молодість Ірени Сендлерової
Ірена Станіслава Сендлерова з дому Кшижановська народилася 15 лютого 1910 року у Варшаві. Раннє дитинство з огляду на стан здоров’я провела у підваршавському Отвоці, де її тато, лікар Станіслав Кшижановський, керував туберкульозним санаторієм. Він був також діячем Польської соціалістичної партії. Мати, Яніна з Гжибовських, займалась домом. Атмосфера родинного дому мала сильний вплив на погляди та долю Ірени Сендлерової.
Серед пацієнтів її тата було багато бідних євреїв. Дівчинка проводила час з єврейськими однолітками, а під час ігор вивчила їдиш. Як пізніше писала у своєму життєписі: „Я була вихована в дусі, що байдужими є справи релігії, народу, приналежності до якоїсь раси – важливою є людина!”.
Фото: East News
Після смерті тата в лютому 1917 року Ірена Сендлерова разом з мамою переїхала до Варшави. У середній школі належала до харцерства. Після складення екзаменів у 1929 розпочала навчання на юридичному факультеті Варшавського університету, однак перейшла на польську філологію, проходячи додатково курси на педагогічному факультеті.
Проходила практику у заснованому Янушом Корчаком дитячому будинку „Ружичка” у Вавері. Пізніше працювала у Секції допомоги мамі та дитині при Громадянському комітеті соціальної допомоги у Відділі юридичної допомоги. Вона займалася жертвами виселення та несплати аліментів, особливо позашлюбними дітьми. Після ліквідації Секції працювала у Відділі соціального захисту Управління міста Варшави.
II світова війна у житті Ірени Сендлерової
Після початку II світової війни та капітуляції Варшави заснувала при Відділі таємний осередок допомоги євреям. Під час окупації використовувала псевдонім „Йолянта”. Зокрема, у той час, вона передавала гроші професорам Варшавського університету, які опинилися у скрутному матеріальному становищі. Також допомагала сім’ям ув’язнених і розстріляних. Вона передавала ліки та необхідні санітарні засоби тим, хто переховувався в лісах.
Фото: публічний домен
У листопаді 1939 року німці видали розпорядження про заборону надавати допомогу єврейським родинам. У той час Ірена Сендлерова роздобула для себе та кількох подруг перепустки в гетто. Вони заходили туди під претекстом санітарної перевірки та дезінфекції. Приносили гроші, їжу, одяг, ліки та вакцини від тифу. Ірена Сендлерова була свідком ходи Януша Корчака та єврейських дітей до Умшлагплац, перед тим, як їх вивезли до табору смерті в Треблінці.
Після утворення в 1942 році Ради допомоги євреям „Жеґота” вона очолила дитячий відділ. Ірена Сендлерова та її зв’язкові різними способами вивозили єврейських дітей з гетто. Пізніше жінки допомагали влаштовувати їх у сиротинці та монастирі, у заклади опіки та в польські родини. Ірена Сендлерова добувала для них фальшиві свідоцтва про народження, забезпечувала медичну та фінансову допомогу.
Дані кожної дитини, тобто справжнє ім’я та прізвище, а також актуальне місце проживання, записувались на вузеньких карточках. Ця інформація була необхідною, щоб доставляти гроші, одяг, ліки, а після війни – відшукати цих дітей. Зашифровані дані Ірена Сендлерова ставила до слоїків, які закопувала під яблунею у дворі на вулиці Лікарській, 9 у Варшаві.
Фото: публічний домен
У жовтні 1943 року Ірену Сендлерову заарештувало Гестапо, її перетримували на Алеї Шуха. Також її допитували та тортурували у в’язниці „Павяк”. Вона була засуджена до смертної кари, але „Жеґоті” вдалось її врятувати, підкуповуючи німецьких охоронців. Ірена Сендлерова й надалі підпільно працювала над збереженням єврейських дітей. Під час Варшавського повстання була санітаркою.
Ірена Сендлерова у повоєнній Польщі
Після війни вона працювала в державній адміністрації, у сфері соціального захисту, в основному для дітей. Створювала сиротинці, а також заснувала Осередок опіки над мамою та дитиною – інституцію допомоги безробітним родинам. Протягом довгих років її діяльність під час німецької окупації була невідомою, хоча очолювана нею команда врятувала від знищення вдвічі більше євреїв, ніж всесвітньо відомий Оскар Шиндлер.
В одній з книжок присвячених діяльності „Жеґоти” опубліковано заяву з 1979 року чотирьох найактивніших діячок, серед яких Ірена Сендлерова. У свідоцтві підсумовуються результати діяльності та намагань з метою порятунку єврейських дітей у 1939-1945 роках, де вказано число близько 2 500 осіб, яким „Жеґота” в різний спосіб надавала допомогу.
У 1965 році Ірена Сендлерова однією з перших у Польщі отримала відзнаку „Праведник народів світу”. Крім того, вона була нагороджена зокрема Орденом Білого Орла, Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі та Золотим Хрестом Заслуги. У віці 93 років вона отримала нагороду ім. Яна Карського за „Мужність і серце”, а з цієї нагоди Папа Римський Йоан Павло II написав їй особистого листа. Вона двічі була номінована на Нобелівську премію миру. Ірена Сендлерова померла 12 травня 2008 року. Похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.
За матеріалами dzieje.pl, ipn.gov.pl
