Фото: Данута Стефанко
Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську – це осередок, який від моменту заснування інвестує в розвиток молодих людей, заохочує їх до громадської активності та реалізації власних ідей. Протягом років у цьому місці зародилось багато дружніх відносин, а волонтери Центру придумали сотні ініціатив. Про свою діяльність та мотивацію розповіли Марія Віхтюк і Наталія Кайдаш у розмові з Анітою Чірковою.
„Я волонтерка, тому що хочу допомагати людям і розвивати польську культуру в Івано-Франківську, в Україні. На мою думку, бути волонтером Центру це велика винагорода. Центр став для мене другим домом. Це місце, куди я завжди можу прийти, порозмовляти з друзями, випити кави, допомогти комусь, відпочити від роботи, університету – від усього.
Ми маємо багато поїздок, працюємо з гуманітарною допомогою. Як волонтери, ми маємо різні напрямки роботи. Волонтери – це люди, яких я справді люблю, з якими я просто хотіла б проводити багато часу. Ми допомагаємо, організовуємо чудові проєкти для дітей, для старших осіб, для поляків в Івано-Франківську. Для мене це не робота, а відпочинок.
Я думаю, що у воєнний час це найважливіше. Наші солдати стоять там для того, щоб ми тут щось робили, жили. Ми робимо не тільки смішні та веселі виступи. Центр робить виступи, проєкти, поїздки, завжди зосереджуючись довкола якогось головного мотиву, часто він стосується війни. У нас також є виставка, фотографії солдатів, які мали польсько-українське коріння і віддали своє життя, захищаючи Україну. Думаю, що наші військові хочуть, щоб ми мали час відпочити й забути про трагедію війни”, – Марія Віхтюк.
Фото: Данута Стефанко
„Я вже три роки волонтерка Центру. Мені тут дуже подобається. Я люблю спілкуватися з молоддю, робити різні проєкти. Це чудово. Коли я вперше прийшла до Центру, багато людей підходило до мене, між нами зав’язувалась дружба. Я була для них зовсім незнайомою людиною. Мені це дуже сподобалося, адже раніше я була не дуже комунікабельною. Для мене було новинкою, що люди настільки відкриті, спілкуються, уже давно дружать.
Центр показав мені, що таке справжня дружба між людьми. Я дуже вдячна за це цьому дому, адже це місце стало для мене домом. Коли я вперше прийшла до Центру, я дуже боялась. Я давно знала про цю організацію, хотіла бути волонтером, але була ще маленькою дитиною. Коли я прийшла вперше, то відчула, що мені просто комфортно з цими людьми, вони завжди знаходять спільну тему, щоб поговорити з тобою. Це мені дуже подобається.
Волонтери Центру вміють знаходити спільну мову з різними людьми та подружитись з кожним. Я давно запитую себе: „ким є волонтер?”. Це людина, яка завжди прийде тобі на допомогу, в якій би ситуації ти не опинився. Я подружилася з багатьма волонтерами, тому що це люди, які мене підтримують і мотивують”, – Наталія Кайдаш.
Текст: Данута Стефанко
