Фото: Ігор Блажевський
Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську співпрацює з громадською організацією „Об’єднані любов’ю”. Там зустрічаються люди з різними видами інвалідності, які потребують особливої уваги, турботи та доброзичливості. Для них проводяться індивідуальні заняття з фізтерапевтом та психологом, а також понад 20 різноманітних занять з рукоділля, таких як гончарство, ткацтво, прядіння чи робота з деревом.
Директор Центру „Об’єднані любов’ю” Марія Червак підкреслює, що після початку повномаштабного російського вторгнення в Україну особливу руку допомоги витягнули польські друзі й волонтери. Про роботу з вихованцями та мотивацію до цієї нелегкої роботи жінка розповіла у програмі радіо CKPiDE.
Ми дуже вдячні Польщі за тепло і любов, якими Ви ділитесь з українцями. Це дуже важливо в складний воєнний час, особливо для наших вихованців.
Якщо для когось зранку важлива погода, для мене важлива посмішка, яку я зустрічаю, заходячи в наш Центр. Це настільки збадьорює, що я завжди маю нові плани, у мене виникають нові ідеї для того, щоб щось з ними й для них зробити. Коли я зустрічаю коліжанок, вони говорять, що в них депресія – ці діти навпаки вчать, як жити у світі. Просто жити, без жодних прерогатив, без всяких задніх думок.
Фото: Данута Стефанко
У нашому Центрі відбувається справжнє диво. Коли людина приходить і йде від нас зі сльозами, вдячна Богу за своїх здорових дітей. Це особисто для мене вагомо, тому я всіх запрошую. Наші двері для всіх відчинені. Є дуже багато людей, які вийшовши від нас, бачать світ по-іншому. Наші діти вчать кольорових барв життя.
Як би не було складно – цим дітям дуже важко пережити повномасштабний наступ, тривоги – ми навчилися долати страх разом. Коли ми говоримо про внутрішньопереселених осіб, які до нас приїхали зі Сходу, я пригадую як пролунала тривога й дівчинка залізла під стіл, бо вона знала, що мають їхати танки. Ми працювали з психологами, допомагали собі емоційно.
Ми маємо власне укриття, оформлене як дитяча кімната. Наші діти стають сильнішими. Вони проведені за руку життям. У них дуже сильні мами. Кожна з них має особливий стержень і знає, що якщо не вона, то ніхто не допоможе її дитині. Першою опорою є мама. Важливими є також групові заняття у Центрі „Об’єднані любов’ю” чи постановки нашого інклюзивного театру.
Кожен виступ – це їхнє побажання бути для всіх і щось робити. Вони відчувають, що вони потрібні й корисні у цьому суспільстві, вони щось роблять. Коли продаються якісь речі з нашої крамнички, вони завжди на наступний день запитують, чия це була робота. Вони прямі й безпосередні. Цього нам треба від них вчитися. Я завжди набираюся їхнього позитиву, цих щирих емоцій.
Текст: Данута Стефанко
