Фото: Данута Стефанко

1 000 днів повномасштабної російсько-української війни – це період боротьби за життя та цінності. Час разючого контрасту, де переплітається щоденність учнів, вчителів, лікарів, офіціантів, поліціантів, кухарів – мільйонів звичайних людей – зі щоденністю смерті, крові, болю та несправедливості. Мільйони мешканців України живуть вірою, надією та любов’ю, натомість інші мільйони втратили навіть це.

Мешканці України звикли до цього брутального контрасту. Однак й надалі мають перед очима світ, який їм відібрала Росія, спершу у 2014 році, а пізніше – 24 лютого 2022. Чудовий світ, в якому діти мріють, дорослі люблять, а літні люди насолоджуються теплом у родинному колі, залишився у спогадах.

Чудовий світ, в якому діти крізь сон чують голос батьків: „Сонечко, сніданок уже готовий, за хвильку підемо до школи”. Зараз в Україні мами, бабусі чи дідусі, адже часто тати воюють, в тривозі будять дітей серед ночі, під звуки сирен і ракет, після чого наступні години проводять в холодних укриттях.

Чудовий світ, де літаки приховують в собі сотні людей, які прямують в омріяну відпустку, відкривати нові прекрасні куточки нашої землі. В Україні літаки несуть смерть та руїну.

Фото: ArmyInform

Чудовий світ, де тисячі людей, виходячи на вулиці міст, просто радіють сонцю і товариству найближчих. В Україні люди гуляють, маючи свідомість, що в будь-який момент може впасти ракета чи заатакувати дрон, а кількасот кілометрів звідси гинуть співгромадяни.

Чудовий світ, де люди без докорів сумління зустрічаються в кав’ярнях, ходять до кінотеатрів чи філармонії. В Україні кав’ярні, кінотеатри чи філармонії не на часі. Усі, хто не на фронті, підтримують українських захисників, щоб могти жити у вільній державі.

Чудовий світ, де люди використовують свій потенціал і знання, щоб розвиватись та будувати краще майбутнє для свого суспільства. Інтелектуальні зусилля мешканців України спрямовані на виробництво зброї та опрацювання військових стратегій.

Чудовий світ, в якому запалені в темряві свічки передвіщають романтичну вечерю в сім’ї. В Україні темрява у квартирах є свідченням фатальних руйнувань об’єктів енергетичної інфраструктури.

Війна є вчителькою. Дуже жорстокою. Вона показує, що немає більшої цінності за людське життя. Нагадує, що хоча ми живемо на одній планеті, навіть на одному континенті, однак наша щоденність виглядає по-різному. Цінуймо те, що в нас є та пам’ятаймо, що ціною прекрасного світу, є життя сотень тисяч жертовних військових, які борються за правду, справедливість та мир.

Текст: Данута Стефанко