Фото: Wikimedia / публічний домен

Поет, прозаїк, новеліст і драматург Казимир Пшерва-Тетмаєр народився 12 лютого 1865 року, а помер 18 січня 1940. Був одним з найвидатніших творців періоду Молодої Польщі, автором томів поезій та гуральських бесід. Цього року припадає 85 річниця з дня смерті Казимира Пшерви-Тетмаєра та 160 річниця з дня його народження, тож представляємо його короткий життєпис.


Народився в заможній родині в Людзьмєжі. Його тато був послом Крайового Сейму Галіції, а старший брат Володимир Тетмаєр – художником. У 1883 році, після продажу сільського маєтку, родина перебралась до Кракова, де майбутній поет ходив у гімназію. У 1884 Казимир Пшерва-Тетмаєр склав іспити та розпочав вивчення філософії в Ягеллонському університеті.

Він жив у Кракові та Закопаному, подорожував Європою – був в Італії, Швейцарії, Франції та Німеччині. Під час I світової війни був ідейно пов’язаний з Легіонами. Після війни переїхав до Варшави, а в 1921 році його вибрали головою Товариства літераторів і журналістів.

Фото: Wikimedia / публічний домен

Початком його творчості вважаються видані у 1891 році „Поезії” – том, який на думку критиків розпочав період модернізму в польській літературі. Видані у 1894 „Поезії. Друга серія” принесли йому велику славу та популярність, яку утвердили „Поезії. Третя серія”. У своїх віршах-маніфестах він висловлював настрої знеохочення та почуття безсильності, які панували серед його покоління. Писав, що меланхолія, смуток, знеохочення є змістом його душі.

Захоплювався філософією Шопенгауера та Ніцше, а також індійською філософією, особливо поняттям нірвани. Казимир Пшерва-Тетмаєр, на думку широкого загалу, був втіленням модерністичного поета, чого виразом стала згадка про нього під постаттю Поета в п’єсі Станіслава Виспянського „Весілля”, поставленій у 1901 році.

Він вважався одним з найбільших оспівувачів краси Татр. Гірська природа надихала його на численні вірші, часто ставала розрадою та втечею від меланхолії, так само як і краса гуральського діалекту. Захопившись гуральським фольклором, Казимир Пшерва-Тетмаєр написав цикл оповідань „На скелястому Підгаллі”, а також татранську епопею „Легенда Татр”.

Фото: Wikimedia / публічний домен

Поет надав нової, сміливої як на той час, форми своїй еротичній поезії, відважно описуючи любовні сцени. Його вважали великим спокусником. П’ять разів був заручений, але так і не одружився. На піку своєї слави отримував сотні листів від шанувальниць, група яких слідувала за поетом до Варшави, Закопаного чи навіть Відня.

Психічна хвороба й втрата зору завадили йому займатися творчістю протягом останніх кільканадцятьох років життя. На знак визнання літературних заслуг йому призначили державну пенсію. У Європейському готелі в Варшаві він був забезпечений безплатним проживанням з харчуванням і обслуговуванням, а Варшавська спілка рестораторів і кондитерів надала йому право безплатно й необмежено харчуватись у всіх варшавських ресторанах, кав’ярнях і кондитерських.

У січні 1940 в окупованій Варшаві німецька влада наказала звільнити Європейський готель. Польські лікарі, повідомлені про це розпорядження, 13 січня забрали тяжкохворого поета прямо з готелю каретою швидкої допомоги до варшавської лікарні Дитятка Ісуса, де, попри турботливий догляд, він помер через кілька днів.

За матеріалами: dzieje.pl, culture.pl

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Міністерства закордонних справ Республіки Польща

Up