Фото: Волинський монітор

Польська поетка, вчителька, громадська та католицька діячка, у часи II світової війни займалась допомогою полякам, зокрема, вивозячи зі східних земель до Кракова польських дітей, які стали сиротами внаслідок волинської різанини. У 2025 році припадає 15 річниця з дня смерті Ірени Сандецької. Запрошуємо ознайомитись з її життєписом.

Ірена Сандецька народилась 11 квітня 1912 року в Умані на Київщині в інтелігентській родині з патріотичними традиціями. Батьки походили з Варшави. Мала також єдиного брата Єжи – музиканта й диригента військових і дитячих хорів, учасника Варшавського повстання, в’язня таборів у Гросс-Розен і Лейтмеріц. Батьки поховані в Кременці, а брат у Варшаві на Повонзках.

Закінчила Кременецький ліцей, а також – екстерном – Вчительську семінарію Кременецького ліцею ім. Гуго Коллонтая. Після вивчення педагогіки в Ягеллонському університеті працювала вчителькою в загальноосвітніх школах у Рівному, Кременці та Сосновцю.

Фото: dziennikpolski24.pl

Початок II світової війни застав Ірену Сандецьку в Бельгії, де вона проводила гарцерські напівтабори для дітей польських робітників. Негайно вирішила повернутися до країни. Через Францію, Швейцарію, Італію, Угорщину та Румунію вона дісталася Львова, де пішла добровольцем захищати місто. Повернувшись до Кременця, долучилася до діяльності Окружної делегатури Уряду країни та почала співпрацювати з Армією Крайовою.

З 1943 року долучалась до допомоги мешканцям, які зазнавали нападів українських націоналістів. Вона також опікувалася вцілілими біженцями, які знайшли притулок у Кременці. Організовувала перевезення сиріт і матерів з дітьми до Кракова. Окрім того, збирала свідчення тих, хто пережив різанину.

11 травня 1944 року вона була заарештована совєтами та ув’язнена на три з половиною місяці у Кременці й Збаражі. Не скористалася можливістю так званої репатріації, яка після закінчення війни охопила південно-східні Креси. Попри небезпеку та залякування з боку радянської влади, боролася за збереження польської мови й культури. Разом з мамою таємно у своєму домі навчала польської мови, а підручником стала власноруч написана „Абетка польської дитини”.

Фото: Товариство відродження польської культури ім. Юліуша Словацького в Кремінці

Після смерті мами у 1955 році самостійно продовжувала діяльність. У 1944-1974 роках була органісткою та керувала парафіяльним хором у костелі св. Станіслава, який був єдиним на Волині чинним католицьким храмом з Літургією польською мовою. Свій дім відкрила священникам, які служили в Кременці, Якубу Мацишину та Броніславу Мірецькому. У 1953-1999 роках була катехиткою.

У роки педагогічної діяльності навчала патріотизму та рідної мови. Доклала великих зусиль для порятунку матеріальної спадщини Кременця: опікувалась польськими гробами, зокрема, мами Юліуша Словацького та професорів Кременецького ліцею, дбала, щоб на кременецькому цвинтарі вшановано пам’ять кс. Якуба Мацишина.

Ірена Сандецька боролась також за отримання та ремонт маєтку Словацьких, вимагала повернення ліцейського костелу, була також однією із засновниць Товариства відродження польської культури в Кременці, яке згодом ініціювало створення в місті музею поета. У роки діяльності вона тішилась великим авторитетом і довірою серед мешканців, ставши живою легендою Кременця.

Ірена Сандецька померла 25 березня 2010 року у віці 98 років.

За матеріалами archiwum.ipn.gov.pl, niedziela.pl