Фото: vaticannews.va
Кароль Войтила народився 18 травня 1920 року у місті Вадовіце. Був звичайним хлопцем, який захоплювався футболом, лижами та гірськими мандрівками, любив тістечка кремувки, писав вірші та грав у театрі. Водночас він був хлопцем з надзвичайною вірою та особливим покликанням. Святий Йоан Павло II – Людина, яка стала Папою й Папа, який залишився Людиною. У 2025 році припадає 105 річниця з дня його народження та 20 річниця смерті.
Є люди, в присутності яких відступають національні, релігійні чи політичні поділи, а їх лагідний погляд наповнює серця миром і надією – вони немов промінчик світла, що вказує правильні шляхи. Є люди, які здатні об’єднувати народи. Непохитний моральний авторитет, який виходить за межі простого наставництва, а прикладом свого життя дає свідчення віри та цінності людського життя. Святий Йоан Павло II був саме такою людиною.
У своєму вченні він прагнув розпалити в людях надію та любов до ближніх. Євангельська постава жертовного служіння та пробачення, що випливає з єдності у Христі. Він ставився до ближніх як до своїх братів, пам’ятаючи, що кожен з нас створений на Божий Образ і Подобу. Навіть після замаху 13 травня 1981 року в його серці не було ненависті, лише прощення і сердечність відносно злочинця. Подібно до Христа, який на хресті просив про пробачення для своїх кривдників, Святий Йоан Павло II пробачив того, хто вчинив замах на його життя. На це здатна лише справді вільна людина.
„Ми всі потребуємо прощення з боку наших братів, тож всі маємо бути готові пробачати. Просити про пробачення і пробачати – ось шлях справді гідний людини”, – Послання на XXX Всесвітній день миру, 1997 рік.
Фото: vaticannews.va
Він любив гірські мандрівки, адже саме в горах відчував виняткову близькість Творця. Споглядання Його творінь, велике захоплення та здивування, які викликають вічні й могутні гірські вершини, прекрасні й ніжні польові квіти, вказують на велич Того, Хто дав їм життя. У подорожах перед понтифікатом його супроводжувала молодь, його студенти, для яких він став взірцем для наслідування та прикладом боротьби за справедливість і правду. У комуністичний період його лагідність, покора, вірність цінностям і постійна молитва стали потужною зброєю.
Після обрання на Апостольську Столицю він здійснив 104 міжнародні паломництва, відвідавши 129 країн на всіх континентах. Також мав понад 140 апостольських подорожей в Італії. Проповідуючи вчення Христа про єдність і прощення по всьому світу, він подолав загалом понад 1,5 млн кілометрів. Його паломництва супроводжувалися зустрічами з мільйонами вірян, під час яких він сіяв зерна віри, надії, любові та миру. В особливий спосіб скеровував свої вчення до молоді та сімей, адже саме на їхніх плечах лежить відповідальність за майбутнє.
„Шукайте цю правду там, де вона є насправді! Якщо потрібно, будьте рішуче налаштовані йти проти течії загальноприйнятих поглядів і поширюваних гасел! Не бійтеся Любові, яка ставить вимоги людині”, – Лист до молоді всього світу, 1985 рік.
Фото: vaticannews.va
Одним з основних мотивів свого понтифікату Йоан Павло II визначив гасло: „Людина – шлях Церкви”. Як філософ, Святий зосереджувався на гідності людини та на її фундаментальній ролі у формуванні та зміцненні єдності в християнській спільноті. Він підкреслював, що людина є не тільки виконавцем своїх вчинків, але через ці вчинки вона водночас є певним чином „творцем самої себе”. Він ніколи не звинувачував людей, але міряв їх мірою свого серця, сповненого милосердям і добром. Він був чутливим до несправедливості та соціальної кривди.
Він прагнув загального примирення. Святий Йоан Павло II запрошував представників як інших християнських конфесій, так і інших релігій до спільної молитви за мир у рамках Всесвітнього дня молитви про мир. Зустрічався з лідерами юдаїзму, ісламу, буддизму та індуїзму, а також відвідав синагогу, буддійський храм і мечеть. Для нього мали значення люди. Він навчав, що наша цивілізація повинна базуватися на універсальних цінностях любові, миру, солідарності та свободи.
„Правда про людину як єдине створіння на землі, яке Бог хотів для нього самого, дозволяє, незалежно від релігії, світогляду чи культури, усвідомити, що людину ніколи не можна „використовувати””, – Проповідь у Монте-Самейро, 1982 рік.
Понадчасове вчення Йоана Павла II є актуальним і зараз, коли нищиться людська гідність, а справедливість залежить від фінансової вигоди. В умовах війни, порушення прав, знищення життя та кривдження беззахисних, Святий Папа залишає слова для розради сердець, вказуючи, що „страждання існує у світі також для того, щоб вивільнити в нас любов, цей щедрий і безкорисливий дар нашого власного „я” на користь тих, кого торкаються страждання”.
Текст: Данута Стефанко
