Фото: Данута Стефанко
Війна триває. Усе ще гинуть люди. Поламані долі та розбиті сім’ї. Чим більша відстань від фронту, тим простіше про це забути. Молодь з Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську пам’ятає, хоче боротись за справедливість та показувати світу справжнє обличчя російського вторгнення в Україну. Свій біль, переживання і страхи вони представили у спектаклі „У тіні війни”, якого показ відбувся у Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса
„Ми маємо дуже багато різних емоцій, які неможливо описати словами. Сподіваюся, що всі у світі зрозуміють, що немає нічого жорстокішого, що може зробити людина, ніж війна. Немає нічого гіршого. Людина, яка втратила свій дім, втратила близьку людину, загинула – ми ніколи не повернемо цих людей. Це не казка, не історія, це життя, чиєсь життя. Кожен може бути на нашому місці. Я вважаю, що ми повинні боротися, ми повинні вибороти справедливість і свободу”, – сказала Аніта Чіркова, режисер вистави та координатор волонтерів Центру.
Спектакль показує різні виміри повсякденного життя мешканців України, де нормальність у школі чи на роботі переплітається з тривогами, ракетними обстрілами та атаками безпілотників. Чудові сім’ї, які за обідом обговорюють новини з фронту та згадують загиблих друзів. Чоловіки, які, забезпечуючи власну родину та виконуючи професію, мучаться докорами сумління через те, що хтось із їхніх друзів чи знайомих загинув, захищаючи державу. Жінки, які бояться залишитися самі в умовах складних викликів війни. Діти, які бояться втратити батьків.
Фото: Данута Стефанко
„Молодь живе у тіні війни. У них забрали дитинство. Їм довелося швидко подорослішати. Цей травматичний досвід, пропущений через їхні молоді особистості, знайшов вихід саме у театральних сценках. Я глибоко приголомшена, бо, виявляється, вони багато бачать і настільки чутливі до всієї жорстокості цієї війни, що їм важко висловити це словами, тому часто жест, плач, емоції є найкращим вираженням”, – говорила консул Дорота Дмуховська з Генерального Консульства Республіки Польща у Львові.
Нелюдські злочини. Варварське поводження з військовополоненими. Вбивства дітей на ігрових майданчиках. Атаки на лікарні, торгові центри, ресторани та готелі. Руйнування критичної інфраструктури. Вкрадене дитинство. Відібрані мрії. Розбиті життя. Маріуполь, Бахмут, Буча та сотні інших місцевостей, де відбувалися подібні криваві події. Хоча лінія фронту розлегла, на кожному її відрізку російські злочинці постійно нагадують про те, що вони походять з імперії зла. Це відчуття єдності перед обличчям спільного ворога зміцнює і дозволяє боротися далі на різні способи.
„Вистава дуже сильно передає те, що всі ми відчуваємо. У дитячому виконанні це було гостро, особливо після подій у Кривому Розі. Я рада, що наші учні також можуть дивитися й співчувати, переживати ці події разом з акторами, психологічно їм буде трохи легше. У нашій школі навчаються поляки. Є батьки, які воюють, деякі вже загинули. Серед учнів є також поляки зі Сходу, які приїхали до нас і пережили те, що показали молоді актори”, – сказала Віра Шершньова, директор Ліцею Св. Марії Магдалини у Львові.
Фото: Данута Стефанко
Спектакль „У тіні війни” є своєрідним інструментом інформаційної війни та захисту цінностей, які виходять поза межі всяких національних і політичних поділів. Це спосіб показати правду очима тих, хто найбільше постраждав від цієї війни, відстояти справедливість, кричачи на весь світ про невинних жертв та криваві злочини.
„Ми зараз живемо в часи, коли забувається про індивідуальний, особовий підхід, про кривду окремих людей. У нас є політики та лідери провідних країн, які беруть до уваги виключно економічні інтереси. Забулося про те, що є людина, є кривда. Цей спектакль показує саме це. Його повинні подивитися політики провідних європейських та американських держав і замислитися над своїми цілями”, – говорив Марцін Стшелец, генерал пенітенціарної служби, співзасновник Вищої школи правосуддя у Варшаві.
Показ вистави „У тіні війни” відбувся у Львові завдяки підтримці Генерального Консульства Республіки Польща. Раніше молоді актори представили спектакль в Івано-Франківську, а також у Варшаві, зокрема в президентському палаці Бельведер.
Текст: Данута Стефанко
Фото: Данута Стефанко
