Фото: Національний цифровий архів

Цього року 9 липня припадає 80 річниця з дня смерті видатної польської поетеси та драматурга міжвоєнного періоду, авторки поетичних збірок Марії Павліковської-Ясножевської, тож представляємо найцікавіші сторінки її життєпису.

Марія Павліковська-Ясножевська, з дому Марія Коссак, народилася 24 листопада 1891 року в Кракові у відомій мистецькій родині Коссаків. Її дідусь Юліуш і батько Войцех були відомими художниками, що спеціалізувалися на батальних сценах і картинах коней. Старший брат Єжи також був художником, а молодша сестра Магдалена Анна, відома під псевдонімом Самозванець, здобула популярність як сатирична письменниця.

Марія росла в неоготичному маєтку, званому Коссаківка, оточеному зеленню. Здобула домашню освіту з особливим натиском на гуманітарні предмети, добре володіла німецькою, французькою та англійською мовами. В юності вона захоплювалася поезією та живописом і була вільною слухачкою в Академії образотворчих мистецтв у Кракові.

Фото: Національний цифровий архів

У 1915 році вийшла заміж за Владислава Бзовського, офіцера австрійської армії, однак подружжя було анульоване у 1919. Того ж року взяла шлюб з Яном Гвальбертом Павліковським, письменником і дослідником фольклору, з яким жила в Закопаному. Цей шлюб мав великий вплив на розвиток її літературної творчості, оскільки Ян підтримував і надихав її. Пара розійшлася у 1921 році, а розлучення було остаточно оформлене у 1929. 1931 року вона вдруге вийшла заміж за Стефана Єжи Ясножевського, офіцера військово-повітряних сил, з яким подорожувала Європою, Африкою та Близьким Сходом.

Дебютувала як поетеса у 1922 році трьома віршами, опублікованими в „Скамандері”, найважливішому літературному журналі тогочасного авангарду. Була пов’язана з групою „Скамандер”, дружила з Віткацим та представниками польського формалізму. Її твори також з’являлися в багатьох інших журналах, таких як, „Літературні новини”, „Ілюстрований тижневик”, „Світ”, „Час”. Також створювала радіоп’єси для Польського радіо.

У своїй поезії Марія Павліковська-Ясножевська була насамперед поетесою любові, зображуючи її щиро, природно, без фальші та пафосу. Її вірші часто були мініатюрами, що закінчувалися несподіваним фіналом. Ранні збірки, такі як „Блакитний мигдаль” (1922) та „Рожева магія” (1924), виражали життєрадісність та безтурботність. З часом, однак, з’явилися роздуми про швидкоплинність, старість і смерть, які можна побачити в збірках „Лісова тиша” (1930), „Сплячий екіпаж” (1933) і „Кристалізації” (1937).

Фото: Архів Анни Павліковської

Під впливом філософії Шопенгауера, Ніцше, Бергсона, а також її зацікавлення окультизмом та індуїзмом, її поезія набула нових мотивів, таких як палінгенезія та братерська емпатія з природою. Паралельно розвивалася її драматургічна творчість – написала близько п’ятнадцяти п’єс, серед яких домінували комедії та драми метафоричного, філософського характеру. Серед найвідоміших – „Коханець Сибіли Томпсон” (1926), „Мурахи”(1936) та гротескна сатира на тоталітаризм „Баба-Диво” (1938). Її драми порівнювались з творами Мольєра, Маріво та Оскара Уайльда за гумор, глибину та точність соціальних спостережень.

Після початку II світової війни емігрувала разом з чоловіком до Парижа, а потім до Англії. У Великій Британії співпрацювала з Театральною радою при Міністерстві інформації польського уряду у вигнанні та публікувалася в таких польських емігрантських журналах, як „Польські новини”, „Воююча Польща” та „Нова Польща”. Останні місяці свого життя вона провела важко хворою в лікарні в Манчестері, де померла 9 липня 1945 року.

Творчість Марії Павліковської-Ясножевської цінують як критики, так і читачі. Окрім виняткової любовної лірики, вона вирізняється простотою вислову, афористичністю та вмінням фіксувати швидкоплинні моменти життя. Її літературна творчість пережила сплески популярності, а з 1950-х років переживає стійкий ренесанс, надихаючи чергові покоління митців.

Опрацьовано за матеріалами: culture.pl, dzieje.pl, poezja.org Анастасією Паньків