Фото: Данута Стефанко
Відчувати сцену, говорити тілом та розкривати власні емоції – цього вчилася молодь під час тренінгу „Театр емоцій”. Провідниками у процес творчого самопізнання стали професійні актори Павло Примак (Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька) та Дмитро Редька (Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки), обидва випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Тривало навчання тиждень, від 28 липня до 3 серпня 2025 року, у смт Верховина – гірській місцевості на Івано-Франківщині. Учасники не лише розвивали акторські навички та знайомилися з історією театру, а й вчилися взаємодіяти в групі, самовиражатися без страху, працювати з емоціями та знаходити нестандартні вирішення завдань. Захід організував Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську за підтримки Сенату Республіки Польща над полонією та поляками за кордоном у 2025 році.
Фото: Данута Стефанко
Учасники були різного віку, від 13 до 18 років, і для одних це були перші проби, інші вже зʼявлялися на театральній сцені. Тож тренери старалися збалансувати навантаження: поєднували ігри з акторськими вправами, чергували активність із теорією, а дії – з рефлексією.
Молоді люди вчилися працювати з тілом: виконували вправи на координацію, відтворювали настрій музики рухами. Розвивали креативне мислення – створювали спільні історії на ходу, писали тексти зі словами на одну літеру. Вправлялися й в акторській майстерності: грали в синхробуфонаду, оживляли тексти – як відомі, так і власні, написані під час занять. Програму доповнювали окремі теоретичні блоки й розповіді про театральне мистецтво, а також спільні дискусії.
„Наприкінці експедиції відчував себе задоволеним вичавленим лимоном, бо доводилося постійно адаптовувати заняття під різновікову команду дітей”, – згадує тренер Павло Примак. „Старші хотіли більше думати і створювати, менші – навчатись граючи. Тому, щоб максимально заохотити всіх учасників, ми займались як активними фізичними вправами, так і творчими акторськими. Дуже цікавим досвідом були спільні перегляди, а потім обговорення вистав у записі. На одному з обговорень, наприклад, дівчинка Аніта сказала, що має відчуття, ніби їй почухали мозок. Це, мабуть, і було моїм надзавданням в цій подорожі”, – доповнив тренер воркшопу.
Фото: Данута Стефанко
Частина занять відбувалася просто неба, з видом на гори. Також у програмі були прогулянки околицею та підйом на Писаний Камінь. Це не лише сприяло інтеграції, але й давало простір для практичного застосування вивченого. Однією з головних тем була робота з емоціями: як їх розпізнавати й виражати – не лише на сцені, а передусім у звичайних взаємодіях.
„Навчилася того, що не можна тримати все в собі, треба одразу говорити, бо потім може бути вибух”, – ділиласявисновками учасниця Марія Віхтюх.
Тиждень розкриття власних талантів, розвитку творчого мислення та шляху до самопізнання завершився обміном думок одне про одного. Для деяких учасників це була можливість глянути на себе чужими очима та помітити зміни.
Фото: Данута Стефанко
„Дуже хочеться поділитися тим, наскільки цінним для мене стало завершення поїздки – коли ми мали змогу почути думку оточення про себе. Це було надзвичайно важливо, адже я побачила свої сильні сторони, зрозуміла, чим можу зачепити, і над чим хочеться попрацювати. В певний момент я усвідомила, що за досить короткий час дуже змінилася: слова тих, хто знає мене довше, відрізнялися, і це дало особливе відчуття – я не стою на місці, я рухаюсь вперед”, – говорила Маргарита Родчин, учасниця тренінгу.
Такі різні, але об’єднані спільною метою, учасники разом пройшли цей шлях трансформації. Тренерам вдалося не лише поділитися практичними вправами й акторськими прийомами, а й зацікавити дітей та молодь темою акторства та створити теплу атмосферу. Навіть після занять продовжувалися розмови. Ведучі відповідали на десятки запитань, ділилися власними театральними історіями. А ввечері учасники збиралися разом: грали в ігри, співали під гітару, ділилися враженнями.
„Гадаю, всі отримали те, що хотіли – і навіть більше”, – сказав на прощання тренер Павло Примак.
Текст: Ірина Верб’яна
Фото: Данута Стефанко
