Фото: Гарі Хершорн / Reuters / Forum

6 березня 2026 року випадає сторіччя від дня народження Анджея Вайди – одного з найвидатніших творців в історії польської кінематографії. Режисер таких фільмів, як „Попіл і діамант”, „Канал”, „Людина з мармуру” чи „Катинь”, протягом понад шести десятиліть створював картини, що зверталися до історії, ідентичності та суспільних змін у Польщі. Його творчий доробок був високо оцінений як у країні, так і за кордоном – у 2000 році він отримав почесного „Оскара”, який присуджує Американська академія кінематографічних мистецтв і наук, за видатний внесок у розвиток кіномистецтва.

Сторіччя від дня народження режисера є нагодою нагадати про його біографію, найважливіші фільми та вплив, який він справив на розвиток польської кінокультури. Сенат Республіки Польща проголосив 2026 рік Роком Анджея Вайди.

Дитинство і досвід війни

Анджей Вайда народився 6 березня 1926 року в Сувалках. Його батько, капітан Війська Польського Якуб Вайда, був убитий у 1940 році в Харкові співробітниками НКВС підчас катинського злочину. Ця подія мала величезний вплив на подальше життя і творчість режисера.

Під час Другої світової війни Вайда мешкав у Радомі. У молодості він працював фізично, зокрема був робітником і комірником. За словами самого режисера, у цей період він також мав контакт із підпільною діяльністю. Воєнний досвід згодом став однією з важливих тем його фільмів.

Фото: Архів Анджея Вайди / wajda.pl

Після закінчення війни він розпочав навчання на факультеті живопису в Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Зацікавлення візуальним мистецтвом мало значний вплив на його подальший кінематографічний стиль, у якому часто підкреслювали особливу увагу до композиції кадру.

Кінематографічні студії та початок кар’єри

У 1949 році Вайда розпочав навчання у Державній вищій школі кінематографії в Лодзі – нині це Державна вища школа кіно, телебачення і театру імені Леона Шиллера в Лодзі. Цей навчальний заклад відіграв ключову роль у розвитку повоєнного польського кіно і виховав багатьох видатних митців.

Після завершення навчання Вайда працював асистентом режисера, зокрема на фільмах Александра Форда. У 1955 році він дебютував як режисер фільмом „Покоління”.

Стрічка розповідала про молодих людей, які дорослішали в час німецької окупації, і була першим елементом так званої воєнної трилогії режисера.

Польська школа кіно і переломні фільми

У другій половині 1950-х років Вайда став одним із найважливіших творців напряму, який називають польською школою кіно. У його межах створювалися фільми, що порушували тему війни та перших повоєнних років, часто у більш рефлексивний спосіб, ніж у попередніх кіновиробництвах.

Другим фільмом цієї серії став „Канал” – історія про варшавських повстанців, які під час Варшавського повстання намагаються прорватися каналізаційними тунелями міста. Фільм здобув, зокрема, Спеціальну нагороду журі на Каннському кінофестивалі.

Фото: Студія документальних та художніх фільмів

Рік потому з’явився один із найвідоміших фільмів в історії польської кінематографії – „Попіл і діамант”. Роль головного героя виконав Збґнєв Цибульський, чия акторська робота стала однією з найвпізнаваніших в історії польського кіно.

Фільм показував драматичні вибори молодого бійця підпілля в останні дні Другої світової війни.

Творчість 60-х і 70-х років

У наступні роки Вайда створював фільми, натхненні літературою та історією. У 1975 році було знято екранізацію роману Владислава Реймонта – фільм „Земля обітована”.

Стрічка розповідала про динамічний розвиток промислової Лодзі у XIX столітті і була номінована на „Оскар” у категорії найкращого неангломовного фільму.

У другій половині 1970-х років режисер створив фільм „Людина з мармуру”, який аналізував механізми пропаганди та міфів, сформованих у період сталінізму. У стрічці знялися, зокрема, Єжи Радзивілович та Кристина Янда.

Кіно і політичні зміни 80-х років

У 1981 році був створений фільм „Людина із заліза”, що є продовженням „Людини з мармуру”. Стрічка відсилала до подій, пов’язаних із рухом „Солідарність” та страйками на Гданській корабельні. Фільм також здобув „Золоту пальмову гілку” на Каннському кінофестивалі.

Фото: Анна Беата Богдзевич / Reporter / East News

У своїх фільмах Вайда неодноразово звертався до актуальної суспільної та політичної ситуації в Польщі. Його творчість аналізували як кінокритики, так і історики культури.

Екранізації літератури та пізніші фільми

У наступні десятиліття режисер продовжував працювати над літературними екранізаціями. У 1999 році з’явилася екранізація національної епопеї Адама Міцкевича „Пан Тадеуш” – фільм „Пан Тадеуш”.

Одним із найважливіших пізніх фільмів режисера був „Катинь”. Стрічка розповідає про долі родин жертв катинського злочину і була особистим проєктом митця, чий батько був розстріляний НКВС у Катині. Фільм був номінований на „Оскар” у категорії найкращого неангломовного фільму.

Останнім фільмом Вайди стали „Післяобрази” – історія про художника Владислава Стшемінського та його конфлікт із комуністичною владою.

Театральна та громадська діяльність

Окрім роботи в кіно Вайда був також театральним режисером. Він співпрацював, зокрема, з театрами у Варшаві та Кракові. Ставив вистави на основі класики польської та світової літератури.

Фото: Войцех Плевінський / wajda.pl

У 1989-1991 роках він був сенатором Республіки Польща у першому демократично обраному парламенті після падіння комуністичної системи.

Режисер також був ініціатором створення Музею японського мистецтва і техніки „Manggha” у Кракові. Інституція виникла завдяки коштам престижної премії Kyoto Prize, яку Вайда отримав у 1987 році.

У 2001 році також була створена Wajda School – кіношкола, що готує молодих режисерів і сценаристів.

Покази фільмів Вайди в Україні

Творчість Анджея Вайди також була представлена в Україні в рамках подій, що популяризують польську культуру. Вибрані фільми режисера демонструвалися під час Перегляду сучасного польського кіно „Під Високим Замком” у Львові та Івано-Франківську.

Подію організовувало Генеральне консульство Республіки Польща у Львові разом із Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську. Метою Перегляду було ознайомлення аудиторії в Україні із сучасною польською кінематографією та творчістю найважливіших польських режисерів.

Фото: Ярослав Станчак / ckpide.eu

У програмі окремих випусків представляли як нові стрічки, так і фільми, що вважаються класикою польського кіно. Серед них були також твори Анджея Вайди, зокрема „Людина з мармуру”, „Людина із заліза”, „Валенса. Людина з надії” та „Післяобрази”. Ці покази були елементом популяризації польської культури й історії через кіно та нагодою для львівської й івано-франківської аудиторії ознайомитися з творчістю одного з найважливіших режисерів в історії польської кінематографії.

Нагороди та міжнародні відзнаки

Творчість Вайди багаторазово відзначалася на міжнародних кінофестивалях. Окрім „Золотої пальмової гілки” у Каннах режисер отримав також:

• почесного „Оскара” (2000),
• нагороди Європейської кіноакадемії,
• численні державні та культурні відзнаки в Польщі та за кордоном.

Він також був лауреатом найвищої польської державної нагороди – Ордена Білого Орла.

Останні роки життя і пам’ять про режисера

Анджей Вайда помер 9 жовтня 2016 року у Варшаві у віці 90 років. Про його смерть тоді повідомили численні медіа та культурні інституції в Польщі й у всьому світі.

Фото: Зиґмунт Пут / Вікіпедія

Творчий доробок режисера охоплює кілька десятків фільмів та численні театральні вистави, які мали істотний вплив на розвиток польської кінокультури. У своїй творчості Вайда порушував теми війни, історичної пам’яті, політичних і суспільних змін, а також місця людини в історії. Історики кіно підкреслюють, що його фільми залишаються важливим джерелом роздумів над історією Польщі ХХ століття та роллю мистецтва в інтерпретації історичних подій.

Після смерті режисера його творчість регулярно згадують під час кінофестивалів, ретроспектив і освітніх заходів, які організовують культурні інституції. Особливою нагодою для нового погляду на його доробок є сторіччя від дня народження та десята річниця смерті Вайди. З цієї нагоди в багатьох кінотеатрах, кіношколах і культурних установах у Польщі та за кордоном організовують покази його фільмів, зустрічі з митцями та дискусії, присвячені його творчості.

Фільми Анджея Вайди залишаються одним із найважливіших орієнтирів для наступних поколінь творців і глядачів, які через кіно намагаються зрозуміти історію та ідентичність сучасної Польщі.

Підготував Анджей Леуш