Fot. ossolineum.pl

У 2026 році минає 200-та річниця смерті Юзефа Максиміліана Оссолінського – вченого, бібліофіла та засновника Національного інституту імені Оссолінських. Постать одного з найважливіших польських меценатів науки й культури нагадують заклади, пов’язані з Оссолінеумом, а також наукові середовища, що займаються історією польської спадщини. Річниця спонукає знову поглянути на доробок людини, яка на початку ХІХ століття створила одну з найважливіших культурних інституцій Центральної Європи.

Вчений і колекціонер

Юзеф Максиміліан Оссолінський народився в 1748 році у Волі Мелецькій в магнатській родині, пов’язаній із Річчю Посполитою Обох Народів. Він був сином Міхала Оссолінського, каштеляна чеховського. Освіту здобував в аристократичному середовищі, навчався в єзуїтському Collegium Nobilium у Варшаві, а згодом перебував, зокрема, у Відні та інших містах Західної Європи, де займався науковою та колекціонерською діяльністю.

Уже в молодому віці він зацікавився історією, бібліографією та давніми письмовими джерелами. У наступні роки послідовно формував власну колекцію книг і рукописів, яка з часом стала однією з найцінніших приватних бібліотек у цій частині Європи.

Оссолінський також провадив наукову діяльність. Він займався історією польської літератури та бібліографією, публікував історичні праці й переклади. Однією з його важливіших робіт стала багатотомна праця „Історично-критичні відомості до історії польської літератури”, що видавалася від початку ХІХ століття. Ця публікація належить до найраніших спроб наукового опрацювання історії польського письменства.

Fot. ossolineum.pl

Як учений він підтримував контакти з багатьма представниками європейського наукового світу. Був членом кількох наукових товариств, зокрема Товариства друзів наук у Варшаві, яке в першій половині ХІХ століття відігравало важливу роль в інтелектуальному житті польських земель.

Фундатор Національного інституту імені Оссолінських

Найважливішим проєктом Оссолінського стало створення Національного інституту імені Оссолінських – інституції, яка мала збирати, охороняти та надавати доступ до польської письмової спадщини в період, коли Польща перебувала під владою держав-загарбників.

У 1817 році імператор Австрії Франциск І затвердив акт заснування установи. Оссолінський передав їй власну бібліотеку, а також зібрання рукописів і документів. На той час колекція налічувала кілька десятків тисяч томів і належала до найбільших приватних книжкових зібрань у Центральній Європі.

Фундатор передбачив також детальні принципи функціонування інституції. У статуті він визначив спосіб управління фондами, правила їхнього використання та механізм фінансування діяльності закладу. Інституція мала бути сталою фундацією, що служитиме дослідженням історії та літератури Польщі.

Fot. muzhp.pl

З часом Оссолінеум став не лише науковою бібліотекою, а й важливим видавничим центром. У ХІХ столітті тут розпочали публікацію численних джерельних видань, історичних досліджень і наукових серій, які відіграли значну роль у розвитку польської гуманітаристики.

Зв’язки Оссолінського зі Львовом

Львів відіграв ключову роль у реалізації проєкту Оссолінського. Саме там було розміщено фундацію, яка швидко стала одним із найважливіших центрів інтелектуального життя Галичини.

У ХІХ столітті Національний інститут імені Оссолінських діяв у Львові як бібліотека, архів і науково-дослідний осередок. У його фондах опинилися літературні рукописи, архіви магнатських родів, історичні документи та стародруки. Згодом колекція систематично поповнювалася завдяки дарункам, закупівлям і заповітам.

Оссолінеум відіграв важливу роль у дослідженнях історії Польщі в період поділів. У цій інституції працювали, зокрема, історики, бібліографи й архівісти, які готували видання історичних джерел та наукові дослідження. У другій половині ХІХ століття заклад став одним із найважливіших центрів гуманітарних досліджень на польських землях.

Fot. Wikimedia Commons / Diego Dels

Після Другої світової війни, внаслідок зміни кордонів, Львів опинився у складі Радянського Союзу. У 1946-1947 роках частину фондів Оссолінеуму було перевезено до Вроцлава, де інституція відновила свою діяльність. Значна частина колекції залишилася у Львові й сьогодні зберігається у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника.

Спадщина фундатора

Юзеф Максиміліан Оссолінський помер 17 березня 1826 року у Відні. Відповідно до його волі розвиток інституції було доручено наступним кураторам, які продовжували розбудову фондів і наукову діяльність закладу.

Національний інститут імені Оссолінських діяв у Львові нині функціонує у Вроцлаві як одна з найважливіших наукових і бібліотечних інституцій у Польщі. У його структурі діють бібліотека, музей та видавництво, що публікує наукові праці й видання класики польської літератури.

Інституція також продовжує співпрацю з партнерами у Львові, що дає змогу досліджувати розпорошені фонди колишнього Оссолінеуму та поступово їх опрацьовувати.

Два століття після смерті Юзефа Максиміліана Оссолінського його ідея збирання та надання доступу до національної культурної спадщини залишається живою – як у Вроцлаві, де сьогодні діє Оссолінеум, так і у Львові, де розпочалася історія однієї з найважливіших бібліотек цієї частини Європи.

Підготував Артур Ліперт