Фото: Анна Семерова

У Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську 21 березня 2026 року відбулася зустріч з нагоди Всесвітнього дня поезії. Захід під гаслом „Кохання крізь століття” зібрав молодь і дорослих, створивши простір для спільного переживання слова, музики та емоцій.

Вже з перших хвилин можна було відчути, що це буде не лише зустріч із літературою. Це була також мить, щоб зупинитися над тим, що в повсякденності часто залишається недомовленим. Польська та українська поезія звучала не лише в інтерпретаціях, а й у зосередженості слухачів і в тому, як учасники ділилися своїми роздумами.

„Поезія прекрасна. Поезією можна виразити свої почуття, можна виразити свій гнів. На мою думку, це також форма терапії – коли хочемо щось викричати, замість підвищувати голос, можемо написати вірш”, – сказала Аліна Чіркова, директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську.

Хоча світ навколо нас мчить, а мова еволюціонує, сутність людського досвіду залишається незмінною. На позачасовість теми також звертали увагу під час заходу.

Фото: Анна Семерова

„Темою, яка завжди супроводжувала людей, було кохання. Змінювалося все – технології, поетика, словниковий запас. Однак люди завжди кохали однаково”, – пояснювала Ірина Верб’яна, вводячи слухачів у літературну подорож крізь епохи.

З кожною наступною інтерпретацією зустріч перетворювалася на інтимну розповідь про людину. Слово надали також учасникам, для яких кохання має конкретні барви й запахи.

„Для мене кохання тепле і радісне. Для когось іншого воно може бути червоне. Це любов до квітів, любов до всього, що наповнює життя найкращим”, – ділилася своїми відчуттями Рената Попадинець, учасниця заходу.

Під час зустрічі можна було помітити, що поезія не існує відірвано від реальності. Навпаки – вона дуже сильно її доповнює. З’являлося відчуття, що кожне слово може бути сприйняте по-різному, але водночас кожен знаходить у ньому щось своє.

Спільне читання і слухання створило простір, у якому різні покоління могли обмінятися поглядами. У такі моменти література перестає бути лише предметом інтерпретації – стає простором зустрічі. З іншою людиною і з самим собою.

Текст: Анна Семерова 

Фото: Анна Семерова