Фото: Білл Інгалс / NASA
Четверо астронавтів NASA та Канадського космічного агентства завершили місію „Artemis II” – перший від часів програми „Apollo” пілотований політ у район Місяця. Космічний корабель „Orion” стартував 1 квітня 2026 року з Космічного центру імені Кеннеді у Флориді, облетів Місяць без посадки й 10 квітня приводнився в Тихому океані біля узбережжя Сан-Дієго. Метою місії було випробування ракети „Space Launch System”, корабля „Orion” і систем життєзабезпечення перед наступними етапами програми „Artemis”, зокрема запланованим поверненням людей на поверхню Місяця.
Перший такий політ від „Apollo 17”
„Artemis II” стала першою пілотованою місією за межі низької навколоземної орбіти від часу „Apollo 17”, яка у 1972 році завершила епоху пілотованих місячних польотів. Цього разу метою була не посадка, а пілотоване випробування систем, які мають стати основою довгострокової програми дослідження Місяця.
До складу екіпажу увійшли: командир Рід Вайзман, пілот Віктор Гловер та спеціалістка місії Крістіна Кох з NASA, а також Джеремі Гансен з Канадського космічного агентства. Гансен став першим канадським астронавтом, скерованим у район Місяця, а весь екіпаж полетів на борту корабля „Orion”, виведеного ракетою „SLS” зі стартового майданчика 39B у Космічному центрі імені Кеннеді.
За даними NASA, місія тривала 9 днів, 1 годину і 32 хвилини. „Orion” стартував 1 квітня, а приводнився 10 квітня 2026 року. Агентство також повідомило, що це була місія типу „crewed lunar flyby”, тобто пілотований обліт Місяця без виходу на місячну орбіту і без посадки.
Що перевіряли під час польоту
Найважливішим завданням „Artemis II” було підтвердити, що система „SLS-Orion” може безпечно вивести людей за межі орбіти Землі, забезпечити перебування екіпажу в космічному просторі та повернути його назад. Перед стартом NASA зазначала, що астронавти мали, зокрема, випробувати системи життєзабезпечення, ручне пілотування „Orion”, маневри на траєкторії до Місяця, а також процедури повернення через атмосферу.
Фото: Білл Інгалс / NASA
Після приводнення NASA розпочала детальний аналіз даних із ракети, корабля та наземної інфраструктури. Попередні оцінки агентства свідчать, що теплозахисний екран „Orion” спрацював відповідно до очікувань, а явище відшарування обвугленого шару, яке спостерігалося після безпілотної місії „Artemis I”, було значно обмежене. „Orion” приводнився за 2,9 милі від визначеної точки, а швидкість входження в атмосферу, за даними NASA, відрізнялася від прогнозованої в межах однієї милі на годину.
Водночас агентство зазначило, що триває аналіз даних після польоту, зокрема дослідження проблеми з вентиляційним шлангом системи відведення сечі. NASA оголосила про встановлення причини та вжиття коригувальних заходів перед „Artemis III”.
„Ми обираємо Землю” – голос із борту „Orion”
Під час прольоту за Місяцем екіпаж приблизно на 40 хвилин втратив зв’язок із Землею – це було заплановано, оскільки радіосигнал не проходить крізь масу Місяця. Одразу після відновлення зв’язку Крістіна Кох звернулася до Землі словами, наведеними NASA: „Ми не залишаємо Землю, а обираємо її”. Вона додала, що дослідження та будівництво космічної інфраструктури мають сенс лише тоді, коли зрештою служать людям на Землі.
Віктор Гловер, відповідаючи раніше з борту „Orion” на повідомлення центру управління місією, казав, що екіпаж відчуває підтримку людей на Землі. „Усім на Землі й навколо Землі: ми любимо вас, з Місяця”, – сказав пілот „Artemis II” у повідомленні, опублікованому NASA.
Технічна, але також символічна місія
„Artemis II” була випробувальним польотом, але мала також символічний вимір. Уперше за понад пів століття люди побачили Місяць із такої близької відстані, а водночас місія транслювалася й висвітлювалася в умовах, цілком відмінних від програми „Apollo”, – в час постійної присутності соціальних мереж, інтернет-трансляцій і миттєвого обігу фотографій.
Фото: NASA
Екіпаж також досяг більшої відстані від Землі, ніж екіпажі „Apollo”. NASA повідомила, що „Artemis II”встановила рекорд найдальшого польоту людей від Землі, перевищивши попередній рекорд „Apollo 13”.
Водночас не слід плутати „Artemis II” із поверненням людей на поверхню Місяця. Цей етап програми має відбутися лише в наступних місіях. „Artemis II” не здійснювала посадки, не проводила робіт на поверхні й ще не тестувала місячний посадковий модуль. Її значення полягало передусім у перевірці пілотованого сегмента програми перед складнішими операціями.
Польський контекст: від Мірослава Гермашевського до місії „Ignis”
Хоча Польща не брала безпосередньої участі в екіпажі „Artemis II”, місія вписується в ширший контекст зростання значення міжнародної співпраці в космосі, зокрема за участю європейських держав і промисловості. Польща є членом Європейського космічного агентства, а польські компанії та наукові установи працюють у супутниковому, робототехнічному секторі, у сфері спостереження Землі та технологій для космічних місій.
Найважливішою польською подією останніх років залишається політ Славоша Узнанського-Вишневського на Міжнародну космічну станцію в межах місії „Ax-4/Ignis”. Польський астронавт стартував 25 червня 2025 року, провів 18 днів на ISS і 20 днів у космічному просторі, а на Землю повернувся 15 липня 2025 року. Це була перша польська місія на космічну станцію.
Після повернення до Польщі Узнанський-Вишневський сказав в аеропорту Шопена у Варшаві: „Щодня я носив біло-червоний прапор на плечі, це було честю і мотивацією. Я відчував, що представляю мільйони поляків”.
Фото: NASA
Польський контекст важливий також у суспільному вимірі. Такі польоти, як „Artemis II” та місія „Ignis”, показують, що пілотована космонавтика вже не є виключно суперництвом двох наддержав, як за часів холодної війни. Сучасні програми ґрунтуються на співпраці державних агентств, приватного сектору, університетів і промисловості. Для Польщі це означає передусім можливість участі в ланцюгах постачання, наукових експериментах, технічній освіті та програмах ESA, а не – принаймні нині – самостійне проведення місячних місій.
Що далі після „Artemis II”
NASA оголошує, що дані з „Artemis II” будуть використані під час підготовки наступних місій програми. Наступним ключовим етапом має стати „Artemis III”, тобто місія, пов’язана з поверненням людей у район Місяця в конфігурації, що передбачає використання посадкового модуля. Водночас графік таких проєктів залишається залежним від технічної готовності багатьох елементів: ракети, корабля „Orion”, наземних систем, скафандрів, посадкових модулів і процедур безпеки.
У цьому сенсі „Artemis II” не завершує етап підготовки, а надає дані для наступних рішень. Попередні повідомлення NASA є позитивними, але повна оцінка місії буде можлива лише після завершення детальних технічних аналізів корабля „Orion” та інших систем.
„Artemis II” стала проривом у пілотованій космонавтиці, оскільки вперше від 1972 року люди полетіли за межі низької навколоземної орбіти в напрямку Місяця. Водночас це не була місія посадки, а випробування ключових систем перед наступними етапами програми „Artemis”. Її результат матиме значення для планів NASA, міжнародних партнерів і космічної промисловості. Для Польщі найважливішим орієнтиром залишається розвиток участі в програмах ESA та досвід місії „Ignis”, який показав, що польська присутність у космосі стає більш практичною та інституційною, ніж символічною.
Підготував Анджей Леуш
