Фото: Aleteia
Минає 25 років від історичного паломництва святого Йоана Павла II в Україну – події, яка назавжди вписалася в історію польсько-українських відносин та діалогу між церквами. У днях 23-27 червня 2001 року папа відвідав Київ і Львів, несучи послання миру, примирення та взаємної поваги.
Перші два дні Йоан Павло II провів у Києві, де зустрівся з тодішнім президентом України Леонідом Кучмою, представниками державної влади, а також лідерами різних церков і релігійних спільнот. Папа також очолив святі меси в латинському та візантійському обрядах на аеродромі „Чайка”, молився біля Аскольдової могили, відвідав Бабин Яр і Биківню – місця пам’яті жертв тоталітаризмів. У своїх промовах він наголошував на значенні свободи, гідності людини, а також на потребі діалогу й примирення між народами.
Фото: sykhiv.media
25 червня Святіший Отець прибув до Львова, де взяв участь в урочистостях за участю сотень тисяч вірних. Він відправив літургії в греко-католицькому та римо-католицькому обрядах, під час яких беатифікував 28 мучеників греко-католицької церкви та сестру Михайлину Йосафату Гордашевську. Він також зустрівся з молоддю на Сихові, заохочуючи її сміливо будувати майбутнє своєї Батьківщини, а також із представниками римо-католицької та греко-католицької церков.
Особливе значення мала промова, виголошена 26 червня 2001 року у Львові під час зустрічі з представниками римо-католицької та греко-католицької церков.
„Вірні римо- і греко-католицької церкви мають будувати сопричастя, спільноту, якій загрожують пам’ять про події минулого та упередження, що виросли з націоналізму. Сьогодні (...) ми відчуваємо глибоку внутрішню потребу визнати різні прояви невірності євангельським засадам, яких нерідко допускалися християни як польського, так і українського походження, що проживали на цих землях. Уже час відірватися від болісного минулого! Християни обох народів повинні йти разом в ім’я єдиного Христа, до єдиного Отця, ведені тим самим Духом, який є джерелом і засадою єдності. Нехай прощення – дароване й отримане – розіллється, немов цілющий бальзам, у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові ставити вище те, що єднає, ніж те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, братерській спільноті, братерській співпраці та справжній солідарності”, – сказав Йоан Павло II.
Фото: Мар’ян Бучек
Ці слова, промовлені чверть століття тому, не втратили своєї актуальності. Перед обличчям сучасних викликів вони нагадують, що тривале примирення вимагає мужності, взаємного розуміння та готовності до діалогу. Послання святого Івана Павла II залишається фундаментом розбудови добрих відносин між поляками й українцями та натхненням для спільних дій на користь миру й солідарності.
Спадщина папського паломництва й надалі залишається живою. Це водночас важливий розділ історії та зобов’язання плекати цінності, які Йоан Павло II залишив обом народам – повагу до іншої людини, прощення, відповідальність за пам’ять і переконання, що те, що єднає, завжди має перемагати те, що розділяє.
Текст: Анна Семерова
