Фото: Аніта Чіркова
Завершився XII Міжнародний фестиваль Бруно Шульца в Дрогобичі, який цього року проходив під гаслом „Арка уяви Бруно Шульца”. Від самого початку SchulzFest є нагодою наново прочитувати творчість Бруно Шульца, відкривати місця, описані в „Цинамонових крамницях” та „Санаторії під Клепсидрою”, але передусім – зустрічатися довкола літератури, мистецтва й діалогу. Що два роки до Дрогобича приїжджають письменники, поети, перекладачі, літературознавці, митці та шанувальники творчості Шульца з різних країн.
Програма цьогорічного фестивалю включала дискусійні панелі, авторські зустрічі, презентації книжок, читання поезії, вистави, концерти, виставки, перформанси, а також літературні мандрівки Дрогобичем і Львовом. Усі події об’єднувала ідея створення простору для зустрічі та розмови про літературу, культуру і пам’ять.
Хоча творчість Бруно Шульца залишається відправною точкою фестивалю, його програма вже давно виходить за межі літератури. Цьогоріч учасники могли долучитися до дискусій, присвячених Центрально-Східній Європі, культурним пограниччям та уяві, переглянути театральні вистави з Польщі, України та Іспанії, послухати концерти експериментальної й фольклорної музики, а також побачити художні виставки, натхненні творчістю Шульца.
Особливо виразно відчувалося літературне спрямування фестивалю. Серед гостей були найвидатніші сучасні автори з України та Польщі, зокрема Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Олександр Михед, Галина Крук, Остап Сливинський, Анджей Стасюк, Томаш Ружицький, Ришард Криніцький, Сильвія Хутнік та Анна Насіловська.
Фото: Аніта Чіркова
Одним із найважливіших символів цьогорічного фестивалю знову став цикл „Вірші в укриттях”. Від 2022 року поети читають свої твори в укриттях – місцях, які під час війни стали частиною щоденного життя мешканців України.
„Від 2022 року маємо один новий і драматичний вимір. Є війна, є „Вірші в укриттях”, є також тема літератури, створеної під час війни – як у Польщі, так і в Україні. Це нова риса, новий вимір польсько-українського діалогу, тому що ми не можемо оминути цієї теми та реалій, у яких живемо. Саме тому кожен автор, кожен творець, кожен митець, який приїжджає на SchulzFest до Дрогобича з Польщі та інших країн, передусім із Польщі, є не лише учасником фестивалю. Його присутність має ширший і глибший вимір солідарності”, – підкреслює організаторка фестивалю Віра Меньок.
Війна була присутня також у багатьох фестивальних розмовах. Обговорювали відповідальність письменника під час війни, польсько-українські відносини, пам’ять і травму, а також роль культури у створенні спільноти. У програмі були, зокрема, розмова Адама Міхніка та Сергія Жадана про відносини Польщі й України, зустріч з Олександром Михедом під назвою „Письменник і війна”, а також дискусії за участю Юрія Андруховича, Тараса Прохаська та Галини Крук.
Під час війни особливо гостро відчуваємо актуальність творчості Бруно Шульца. Шульц також творив у тіні воєнної дійсності – досвід насильства та непевності став частиною історії його життя і його покоління. Сьогодні цей вимір його творчості звучить особливо сильно.
Фото: Аніта Чіркова
„Бруно Шульц є втіленням того, що навіть найбільші генії є дуже вразливі, що навіть найважливіша творчість може бути будь-якої миті брутально перервана насиллям, і що цілі світи можуть канути. І це є важливо пам’ятати завжди, на загал, але це стає дуже пекучим і настирливим в часи війни, коли таке може статися з кожним з нас. І пам’ять про Бруно Шульца, вшанування його творчості, нагадує нам, що тут, у нас, в Україні, щодня гине безліч неповторних світів. Кожен той світ міг би існувати далі і міг би бути дуже і дуже багатим, але вони зникають. І вшанування пам’яті Бруно Шульца є одночасно також вшанування всіх тих світів, які передчасно зникли, які вимагають від нас плекання пам’яті”, – говорить Юрко Прохасько, перекладач, історик літератури та психоаналітик.
SchulzFest від самого початку створювався як спільний проєкт польського та українського культурних середовищ. Як зазначає художній директор фестивалю Гжегож Юзефчук, пріоритетом фестивалю залишається саме співпраця понад кордонами.
„Цей фестиваль пов’язаний із дуже сильною польсько-українською співпрацею, адже ми запрошуємо українських митців, приїжджають письменники, поети, професори з усієї України, а також українці з діаспори. Це таке місце зустрічей, а Дрогобич дуже добре для цього підходить, бо це місто є способом розмови, способом перебування тут, способом говорити про історію, про її повороти, про спадщину, про пам’ять тощо. І саме багатонаціональність гостей цього фестивалю є своєрідною метафорою багатокультурності колишнього Дрогобича. Хоча історія вже не повернеться, минулі часи залишилися в минулому, але протягом кількох днів можна відчути цей давній Дрогобич”, – ділиться Гжегож Юзефчук.
Фото: Аніта Чіркова
Для багатьох учасників SchulzFest залишається чимось більшим, ніж просто літературна подія.
„Я люблю цей фестиваль не за відкриття чогось нового, а за можливість повертатися до того, що я найбільше ціную. Учасники фестивалю – це вже спільнота друзів, які кожні два роки мають чудову нагоду знову зустрітися й разом пережити щось прекрасне”, – розповідає Юрій Андрухович, письменник, поет і перекладач оповідань Шульца.
Цьогорічний фестиваль вкотре показав, що творчість Бруно Шульца надалі живе та надихає, а Дрогобич залишається місцем зустрічі культур, мов і людей. У часи, коли реальність дедалі частіше розділяє, SchulzFest нагадує, що література та мистецтво здатні об’єднувати.
Текст: Ірина Верб’яна
Фото: Аніта Чіркова
