Фото: Кшиштоф Затицький / Forum

Війна точиться не лише на фронті. Від першого дня повномасштабної російської агресії проти України не менш важливим полем боротьби став інформаційний простір. Щодня в соціальних мережах з’являються тисячі повідомлень, фотографій, відео та коментарів. Частина з них має одну мету – викликати недовіру, поглибити розбіжності й послабити відносини між суспільствами.

Експерти з інформаційної безпеки вже багато років наголошують, що польсько-українські відносини належать до тем, які найчастіше використовують у російських дезінформаційних операціях. При цьому йдеться не про те, щоб переконати всіх у єдиній версії подій. Значно ефективніше – викликати емоції: гнів, страх або відчуття кривди, які ускладнюють спокійний діалог і формування взаємної довіри.

Польський погляд – дезінформація підриває довіру

Польський Центр аналізу дезінформації NASK уже кілька років відстежує діяльність російських інформаційних кампаній, спрямованих проти України та держав, які підтримують її на міжнародній арені. Експерти наголошують, що метою цих дій є не лише поширення неправдивої інформації, а передусім послаблення суспільної довіри та підрив підтримки України.

Як зазначає Міхал Марек, керівник Групи аналізу зовнішніх загроз NASK: „З плином місяців Москва також зосередилася на діях, спрямованих на дискредитацію іміджу України”. Експерт також звертає увагу на те, що російська пропаганда діє не за одним незмінним сценарієм, а адаптує свої повідомлення до військової та політичної ситуації.

Фото: Swello / Unsplash

„Упродовж останніх років російська сторона адаптувала свої дезінформаційні повідомлення про українців до ситуації на фронті та поточних тактичних цілей. Повідомлення змінювалися, наприклад, залежно від того, чи росіянам потрібно було пояснювати причину нападу, чи пояснювати, чому вони відступають з-під Києва, з Харківської області або Херсона”, – говорить Міхал Марек із NASK.

За даними аналітиків NASK, за більшістю таких повідомлень стоять російські дезінформаційні групи, які використовують сучасні пропагандистські інструменти для маніпулювання громадською думкою та поширення недовіри до союзників України.

Український погляд – інформаційна війна не знає кордонів

Подібних висновків дійшов Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України. У червні 2026 року спільно з Європейською службою зовнішніх дій (EEAS) він опублікував звіт, присвячений російським операціям з інформаційного маніпулювання.

Автори звіту зазначають, що Росія проводить масштабну й систематичну діяльність у сфері іноземного маніпулювання інформацією та втручання в інформаційний простір (FIMI), метою якої є послаблення підтримки демократичного та європейського майбутнього України.

Фото: ManagerdeMediu

У звіті описано найпоширеніші методи маніпуляції: масове створення контенту за допомогою штучного інтелекту, скоординоване поширення однакових повідомлень, виривання висловлювань із контексту, приписування установам позицій, яких вони ніколи не займали, а також використання політичних подій і криз для посилення неправдивих наративів.

За словами авторів документа, ці дії є не випадковими дезінформаційними кампаніями, а складовою довгострокової стратегії, що реалізується паралельно з воєнними діями.

Історія як інструмент маніпуляції

Однією з найчастіше використовуваних тем залишається спільна, нерідко складна історія Польщі та України. Російська пропаганда використовує реальні історичні події, але подає їх так, щоб розпалювати сучасну ворожнечу та переконувати аудиторію в неможливості примирення між народами.

Дослідники інформаційної безпеки звертають увагу на те, що дезінформація впливає передусім на емоції. Матеріали, які викликають обурення або страх, поширюються значно швидше, ніж спокійні аналітичні матеріали. Тому автори дезінформаційних кампаній охоче використовують окремі інциденти, подаючи їх як доказ нібито наявного конфлікту між цілими суспільствами.

Найефективнішою відповіддю залишається співпраця

Експерти одностайно наголошують, що боротьба з дезінформацією полягає не лише у спростуванні неправдивої інформації. Не менш важливим є налагодження відносин між людьми.

Фото: Wikimedia Commons

Кожна спільна ініціатива – освітній проєкт, молодіжний обмін, концерт, майстер-клас, історична зустріч або вивчення мови – ускладнює поширення неправдивого образу іншого народу, який створюють анонімні акаунти в інтернеті.

Саме тому заклади культури, громадські організації та місцеві медіа сьогодні відіграють особливу роль. Вони не лише передають інформацію, а й створюють простір для діалогу та взаємного пізнання.

Як не стати інструментом дезінформації?

Фахівці з інформаційної безпеки пропонують кілька простих правил:

• перевіряйте джерело інформації та автора публікації,
• не поширюйте матеріали, які викликають сильні емоції, без попередньої перевірки,
• порівнюйте інформацію з кількома надійними джерелами.
• звертайте увагу на те, чи не вирвані фотографії та відеозаписи з контексту,
• пам’ятайте, що окремий інцидент не характеризує всього суспільства.

У воєнний час стійкість до дезінформації стає складовою безпеки. Розбудова відносин між поляками й українцями через культуру, освіту та щоденну співпрацю є не лише громадською діяльністю. Це також одна з найефективніших відповідей на спроби розділити суспільства та підірвати взаємну довіру.

Текст: Артур Ліперт