Збори членів і співпрацівників Комітету суспільної самооборони „KOR” у квартирі Яцека Куроня у Варшаві (Фото: Томаш Міхаляк / PAP)
Усе почалося зі збору коштів, юридичної допомоги та відвідування родин репресованих робітників. Згодом ця діяльність переросла в один із найважливіших опозиційних рухів у Польській Народній Республіці. 23 вересня 1976 року було створено Комітет захисту робітників (KOR), який показав, що солідарність може означати не лише спротив владі, а передусім конкретні дії заради допомоги іншій людині.
Червень 1976 року. Протест, за яким послідували репресії
Усе почалося 25 червня 1976 року. Напередодні влада Польської Народної Республіки оголосила про плани різкого підвищення цін на продукти харчування. У відповідь на багатьох підприємствах спалахнули страйки. Найгострішого характеру протести набули в Радомі, Урсусі та Плоцьку.
В Урсусі робітники заблокували залізничний рух. У Радомі тисячі людей вийшли на вулиці, де відбулися сутички з міліцією. Протести були придушені, однак для їхніх учасників репресії лише починалися.
Демонстранти на вулицях Радома під час робітничих протестів (Фото: архів Інституту національної пам’яті Польщі)
Затримання, побиття, судові процеси та звільнення з роботи стали інструментами помсти. Багато робітників втратили не лише роботу, а й можливість знайти нову. Наслідки відчули цілі родини, які нерідко залишалися без засобів до існування. Тоді постало питання: що робити, коли людина залишається сам на сам із державним апаратом?
Допомога, з якої все почалося
Влітку 1976 року представники опозиційних середовищ почали організовувати підтримку репресованих робітників та їхніх родин.
Йшлося не про гучні декларації, а про конкретні дії: збір коштів, надання юридичної та медичної допомоги, з’ясування долі затриманих і встановлення контакту з родинами, які потребували підтримки.
Як згадував Ян Літинський, майбутній член KOR, важливим моментом стало налагодження контакту з родинами робітників під час судових процесів. Попри формальну відкритість судових засідань, міліція перешкоджала особам, які підтримували обвинувачених, потрапити до зали суду.
Літинський також згадував, що одним із найрішучіших прихильників започаткування організованої кампанії допомоги був Антоній Мацеревич. Сам він спочатку сумнівався, чи вдасться реалізувати таку ініціативу. Саме з цієї ініціативи, що виникла знизу, народився Комітет захисту робітників.
Групове фото членів і співпрацівників KOR (Фото: публічний домен)
23 вересня 1976 року чотирнадцять осіб підписали „Звернення до суспільства та влади ПНР”, заснувавши KOR. Серед підписантів були, зокрема, Яцек Куронь, Антоній Мацеревич, Ян Юзеф Ліпський, Едвард Ліпінський, Анеля Штайнсбергова та Пйотр Наїмський. Вони представляли різні середовища й покоління. Їх об’єднало переконання, що люди, які зазнали репресій, не повинні залишатися без допомоги.
Понад 600 родин і мільйони злотих допомоги
Масштаби діяльності швидко зростали. До вересня 1977 року KOR надав допомогу понад 600 родинам, спрямувавши на це понад 3 млн тодішніх злотих, зібраних завдяки пожертвам приватних осіб. Для порівняння, за даними Управління соціального страхування Польщі (ZUS), середня місячна заробітна плата в країні становила 4281 злотий у 1976 році та 4596 злотих у 1977 році.
Однак діяльність KOR не обмежувалася фінансовою підтримкою. Його члени документували випадки репресій, збирали інформацію про затриманих і засуджених, допомагали родинам та привертали увагу громадськості до порушень громадянських прав. У державі, де засоби масової інформації перебували під контролем влади, саме поширення незалежної інформації мало особливе значення.
Було започатковано видання „Komunikat KOR”, а згодом – „Biuletyn Informacyjny”. У них публікували інформацію про репресії та надану допомогу. Імена, адреси й номери телефонів членів Комітету оприлюднювали відкрито, щоб люди, які потребували підтримки, знали, до кого можуть звернутися. Так допомога окремим родинам поступово почала переростати в ширшу громадську діяльність.
Від захисту робітників до народження „Солідарності”
29 вересня 1977 року Комітет захисту робітників було перетворено на Комітет суспільної самооборони „KOR”. Новий формат передбачав розширення діяльності. Окрім допомоги репресованим, Комітет займався захистом громадянських прав і свобод, підтримував незалежну освіту, громадські ініціативи та видавничий рух.
Протест робітників і народження „Солідарності”
Навколо KOR формувалася мережа співпрацівників і прихильників, а досвід, здобутий під час організації допомоги, став важливим для розвитку демократичної опозиції.
Люди, пов’язані з Комітетом, брали участь у створенні незалежних освітніх і видавничих ініціатив, а також підтримували розвиток вільних профспілок. Вони відіграли важливу роль і в подіях, що привели до заснування „Солідарності” у 1980 році.
Комітет суспільної самооборони „KOR” завершив свою діяльність 23 вересня 1981 року, рівно через п’ять років після створення Комітету захисту робітників.
Історія, яка почалася з одного вчинку
П’ятдесята річниця заснування KOR – це нагода згадати не лише імена його засновників і місце Комітету в історії польської демократичної опозиції. Це також історія солідарності в її найбільш буквальному розумінні: як рішення не залишати іншу людину без допомоги.
KOR не виник як готовий проєкт великого громадського руху. Його початком стали зустрічі з репресованими робітниками та їхніми родинами, збір коштів, юридична допомога й спроби порушити мовчання навколо дій влади.
Із цих окремих ініціатив постала організація, діяльність якої вийшла далеко за межі початкової мети. Адже історія KOR нагадує, що великі зміни не завжди починаються з гучних декларацій. Іноді їхнім початком стає просто рішення не залишати когось наодинці.
Текст: Анна Семерова
