Вантажний паровоз серії Ty23, один із символів розвитку польської залізниці в міжвоєнний період (Фото: Національний цифровий архів)

Потяг із Варшави до Перемишля, нічний поїзд до Львова, вантажні вагони, що перетинають кордон. Для пасажира залізниця сьогодні – це насамперед спосіб дістатися з пункту А до пункту Б. Але рівно сто років тому залізниця мала для Польщі значно більше значення.

24 вересня 1926 року було створено підприємство „Польські державні залізниці” (PKP). Це стало одним з елементів упорядкування державного устрою країни, яка лише вісім років тому відновила свою незалежність.

Три поділи, три різні залізниці

Коли Польща повернулася на карту Європи у 1918 році, вона успадкувала від держав, які поділили її територію, три різні залізничні системи. Вони відрізнялися не лише організацією. Проблему становили також різні нормативні положення, обладнання, рухомий склад і підходи до управління. Тож залізниця мала виконувати значно ширші завдання, ніж просто перевозити пасажирів і вантажі.

PKP розпочали свою діяльність ще в листопаді 1918 року, а у 1926 році були офіційно організовані як підприємство, що працювало на комерційних засадах.

Пам’ятна світлина з нагоди завершення капітального ремонту котла, 17 квітня 1919 р. (Фото: Національний цифровий архів)

Залізниця стала одним із символів сучасної держави. Розбудовували інфраструктуру, інвестували в нові залізничні лінії, а у 1920-1930-х роках реалізовували масштабні залізничні проєкти, зокрема Вугільну магістраль, що з’єднала Сілезію з портом у Гдині.

Через сто років залізниця й надалі виконує ту саму функцію

Змінилися потяги, швидкість і технології. Змінилися кордони, держави та способи подорожування. Однак одне залишилося незмінним: залізниця й надалі з’єднує людей та економіки. Хорошим прикладом цього є співпраця Польщі та України.

Польські залізничні лінії (PKP PLK) співпрацюють з українською залізницею – Укрзалізницею – у сфері управління, експлуатації та утримання інфраструктури, а також організації руху через державні переходи. Це стосується, зокрема, сполучень через Медику – Мостиська, Дорогуськ – Ягодин, Варшаву – Київ та Верхрату – Раву-Руську.

Особливого значення ця співпраця набула після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році.

У перші місяці війни польська залізниця стала одним із найважливіших засобів перевезення людей, які рятувалися від війни в Україні. Станом на 1 вересня 2022 року із залізничних станцій поблизу кордону з Україною було відправлено понад 1,65 млн пасажирів, а з Польщі до інших європейських країн вирушило понад 5 тисяч потягів із біженцями.

Громадяни України сідають на спеціальний потяг із Перемишля до Варшави (Фото: Pakkin Leung / CC BY 4.0)

PKP Intercity також повідомляло, що до кінця березня 2022 року громадянам України було видано понад мільйон безкоштовних квитків.

Сьогодні співпраця охоплює й інфраструктурний напрям. У 2025 році PKP Polskie Linie Kolejowe та Укрзалізниця підписали рамкову угоду, що передбачає, зокрема, забезпечення безперервності та безпеки руху через кордон, а також спільне утримання й розвиток інфраструктури.

Ця співпраця стає дедалі помітнішою і для звичайних пасажирів. У новому розкладі запроваджено додаткові сполучення між Польщею та Україною, а завдяки співпраці PKP Intercity з Укрзалізницею кількість пар поїздів зросла з 10 до 13.

Від відбудови держави до спільної Європи

Сто років історії PKP – це не лише розповідь про локомотиви, вокзали та колії. Це історія про те, як залізниця допомагала розбудовувати державу, розвивати економіку, перевозити людей і вантажі, а у складні часи – забезпечувати можливість пересування та надання допомоги.

У 1926 році залізниця мала допомогти об’єднати землі відродженої Польщі. Сьогодні польські та українські залізниці співпрацюють, щоб забезпечити ефективніше сполучення між Польщею та Україною, а також їхню інтеграцію з європейською транспортною мережею.

Сто років тому йшлося про об’єднання Польщі. Сьогодні дедалі частіше – про її сполучення з європейськими сусідами.

Текст: Анна Семерова

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Міністерства закордонних справ Республіки Польща

Up