У конференц-залі Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську відбулося літературно-музичне дійство „Поезіє, як Тебе звати?” – цикл зустрічей з поезією рецитованою і співаною. Поезія є мистецтвом слова, в якому знаходимо щось із правди власного серця.

Це вже третя така зустріч в Центрі, яку ми організовуємо з нагоди Міжнародного дня поезії, що був заснований ЮНЕСКО восени 1999 року. Цей день покликаний пропагувати читання, писання, публікування і вивчення поезії в усьому світі.

Цьогорічна зустріч (17 березня) була витримана в атмосфері „Ями Міхаліка” – краківської літературної кав’ярні, яку відкрив 1895 року як львівську цукерню, прибувши зі Львова, Аполінер Ян Міхалік. В Ямі Міхаліка влаштовують концерти, читання, ювілейні програми, а також літературні та авторські вечори. У такі вечори запрошеним гостям свої поезії особисто читали творці такого рівня як Чеслав Мілош, Віслава Шимборська і багато інших відомих постатей.

- Вважаю, що проект „Поезіє, як Тебе звати?” назавжди вписався в програму діяльності Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську (д. Станіславові). Від самого початку це особлива подія і здобуває чимраз більшу популярність. Передовсім мене тішить той факт, що до організації зустрічі долучаються діти і молодь, які діляться своїми вміннями і зацікавленнями зі світом. – сказала Мар’я Осідач, директор ЦПКіЄД в Івано-Франківську.

- Цього року ми вирішили доторкнутися до найяскравіших фрагментів феномену письменницького мистецтва, які вийшли з-під пера відомих постатей періоду „Молодої Польщі”. Чудові слова поезії часто промовляють до нас і про нас. Поезія – то не тільки слова, але й те, що поміж ними, часто живе в емоціях, людини, виражаючи радість, кохання, романтизм, гнів, смуток, трагедію. Часами особлива і неоднозначна, писана людьми – письменниками – для людей, тому є нам такою близькою і ніколи не викликає байдужості. – сказала Рената Клєнчанська, вчитель польської мови в ЦПКіЄД в Івано-Франківську, координатор музично-літературного дійства.

Особливим явищем сучасної української культури є небачений в Польщі симбіоз популярної музики з поезією. Юрій Андрухович – український поет, прозаїк, пісняр, сам завжди зауважує, що музика надихнула його до творення і завжди була не менш важливою, ніж поезія (один з його віршів має назву: „Я б охоче помер, якби не музика”). І врешті реалізував свою юнацьку мрію – став вокалістом гурту. Вокалістом у лапках, бо на альбомах, записаних разом з польським гуртом „Karbido” читає свої вірші.

Фото: Анджей Леуш