Здавалося б Друга світова війна з її жорстокістю щодо цивільного населення та кількістю жертв, мала б дечому навчити це людство, а проте й досі бачимо по світу приклади брутальності і людської тупості стосовно собі подібних. Згадати б, що діється не так далеко від нас – на українському сході, чи також трохи далі – у Сирії.
Вкотре достукатися до сердець і розуму людей, головно – молодих – намагаються організатори документальної виставки „Самаритяни з Маркової” та показу документального фільму „Світ Юзефа”. Виставку та показ влаштовано було в Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську у середу, 9 листопада, в рамках 5 Перегляду сучасного польського кіно „Під Високим Замком”.
Виставка та фільм присвячені родині Ульмів, польській сім’ї, яка у часи німецької окупації в 1944 році переховувала євреїв. Це і стало трагедією для всієї родини. Гітлерівці вбили всю сім’ю Юзефа, його дружину Вікторію, їхніх шістьох дітей та вісьмох євреїв, яких переховувала сім’я. Це було зроблено на пострах іншим польським сім’ям, які переховували євреїв, але попри це поляки і надалі переховували євреїв.
Поляки є однією з націй, яка визнана нагородою „Праведники народів світу”. Це нагорода, яку надає Ізраїль для відзначення не євреїв, що ризикували життям, рятуючи життя євреїв від нацистів. Понад 6000 тисяч поляків було відзначено званням „Праведників народів світу”, це майже 25% всіх нагороджених.
„Сьогоднішня зустріч, – каже пані Осідач, – про значення моральних цінностей в житті людини, про милосердя та вчинки людей сильних духом та відповідальних до кінця за свій інколи важкий вибір, вибір допомогти іншому навіть під загрозою власного життя. Таке ставлення показує гуманність, толерантність та людяність польського народу до інших націй світу.
Виставку підготував Інститут національної пам’яті та музей Ульмів у Марковій, який нещодавно було відкрито. Виставку вже було показано у Львові, а з Івано-Франківська вона помандрує далі містами України.
Документальний фільм „Світ Юзефа” зроблено для потреб ІНП і на його замовлення, його також використовуватимуть в експозиції музею в Марковій. Він має популяризувати цю історію і розповісти її, головним чином молодому поколінню, особам, які не пам’ятають війни, або не знають її, аби вони навіть з переказів усвідомили – чим була окупація і на чому полягали героїчні вчинки звичайних людей. Адже то не були солдати зі зброєю в руках, які гинули, а були звичайні люди, які гинули за свою людяність. Про це зокрема на зустрічі говорив представник ІНП з Варшави Даріуш Ґалашевскі.
„Виставка „Самаритяни з Маркової”, – каже пан Ґалашевскі, – є виставкою про звичайну родину. Символічність її в тому, що таких родин було багато, які ціною свого життя рятували інших, і за це по-звірячому були вбиті німцями. Тільки за те, що хотіли врятувати єврейську родину. Брутальність, з якою німці убили ту сім’ю, настільки вражає, що навіть сьогодні люди, які бачать виставку чи фільм, не можуть повірити, що таке могло трапитися в часи окупації. За будь-яку допомогу євреям, навіть за те, що дали їжу, була кара смерті. І німці безапеляційно цього дотримувалися. Були то екзекуції публічні, часто виконані на очах у всіх.
Родину Ульмів з Маркової знищили цілком. І чоловіка, і його дружину Вікторію, до того ж вагітну, і всіх їхніх шістьох дітей. Одна дитина намагалася врятуватися, то її зловили і кинули до палаючого дому. Це страшна історія. Подібною є історія родини Ковальських.
Таким чином ми хочемо віддати шану тим особам, які пожертвували своїм життям, керовані християнськими почуттями, не вимагаючи жодних матеріальних компенсацій. Часто були то люди, які проживали разом в одному селі і просили про звичайну людську допомогу перед обличчям смерті.
На теренах Польщі німці в 1942 році винищили майже 3 мільйони польських громадян єврейського походження. Ті люди навіть не мали табірних номерів. Їх привозили, спалювали і попіл ховали по лісах. В історії світу, в історії Європи не було такого злочину.
По-різному поляки ставилися до цього. Одні боялися за своє життя і життя рідних. Були такі – ми називаємо їх „шмальцовниками”, які за гроші шантажували чи виказували євреїв. Але й була така група людей, які ціною власного життя рятувала їх незважаючи на репресії.
Важливою була допомога католицької церкви. Бо аби з гетто дістатися на „арійську” сторону, потрібні були папери про хрещення, інакше таку особу негайно ловили і розстрілювали – вони ж були юдеями.
Тут варто згадати і медсестру Ірену Синдлерову, яка врятувала з гетто 2,5 тисячі дітей. Вони часто забували про це, бо були тоді у віці 2-3 років, потрапляли до польських родин, виховувалися як поляки, у польських звичаях, аби німцям і на гадку не спало, що то євреї”.
Наступна історична подія в рамках 5 Перегляду сучасного польського кіно „Під Високим Замком” – виставка „Втрачена Річ Посполита”, яка відкриється у День Незалежності Республіки Польща в Музеї мистецтв Прикарпаття.
Джерело: filmlwow.eu
Фото: Жанна Мойсеєнко
