Екуменічний молебень біля пам’ятника в Гуті Пеняцькій (Фото: Данута Стефанко)

У неіснуючому сьогодні селі Гута Пеняцька, Львівської області відбулися вшанування 77 річниці знищення польського цивільного населення. 28 лютого 1944 року там вбито близько 850 мешканців.

„Гута Пеняцька є символом смерті моїх співвітчизників, замордованих українськими інтегральними націоналістами. Є також символом багатовікової польської присутності на цих землях. Поляки були меншиною, але чисельною меншиною. Вони не були окупантами чи колонізаторами. У цьому кутку України поляки були корінними мешканцями. Це не означає підваження територіального суверенітету України. Ми не оскаржуємо Україну, тільки оцінюємо інтегральний націоналізм. В Україні часто говориться про третю сторону, яка нагнітає польсько-українські ресентименти. Не забуваймо, що ця третя сторона була тут також в 1944 році, у двох постатях – німецьких командувачів українських відділів SS та радянської партизанки, якої акції спровокували атаку на Гуту Пеняцьку”, – говорила віцемаршалок Сейму Республіки Польща Малґожата Ґосєвска.

Урочистості вшанування розпочалися зі спільної молитви в намірі замордованих, яку целебрував єпископ-помічник Львівської архідієцезії римсько-католицької церкви Леон Малий за участі інших представників духовенства.

„Затримуючись у молитовній задумі просимо Бога про милосердя та вічне життя для тих, чиє земське життя раптово та несподівано закінчилося. Нас супроводжують слова Ісуса Христа: „У домі Отця мого багато жител”. Тому повні довіри просімо про місце в домі Отця для тих, котрих носимо в щирій пам’яті. Нехай наша екуменічна молитва розбудить покаяння і жаль та ще більше нас об’єднає навколо хреста, щоб любов та мир стали знаком шанування віри” – сказав о. Славомір Зєлінський Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців.

Учасники урочистостей в Гуті Пеняцькій (Фото: Данута Стефанко)

Шану полеглим віддали, зокрема, державний секретар Канцелярії Президента Республіки Польща Адам Квятковський, віцемаршалок Сейму Малґожата Ґосєвська, уповноважений уряду до справ полонії та поляків за кордоном Ян Дзєдзічак, голова Товариства Гута Пеняцька Малґожата Ґосьньовска-Коля, посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцький, віцеголова Інституту національної пам’яті Польщі Кшиштоф Шваґжик, директор Військового історичного бюро Славомір Ценцкєвіч, генеральна консул РП у Львові Еліза Дзвонкєвіч, перший заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Андрій Годик та віцеголова Львівської обласної ради Євген Гірник.

„Наші країни мають складну історію взаємовідносин, на сторінках якої є як сторінки протистоянь, так і спільних союзів. Ми повинні чітко розуміти та усвідомлювати щодо неможливості використання в політичних цілях історичних тез чи доводів, які не були достатнім предметом історичного дослідження, в тому числі по Гуті Пеняцькій. Але подивімося, що є сьогодні? Сьогодні ми разом з нашими сусідами й партнерами зі скорботою згадуємо 77 річницю тих подій. Наше спільне завдання не допустити в майбутньому подібних подій, оскільки саме від двох сторін залежить, які це будуть відносини. Чи це будуть відносини побудовані на взаємоповазі, довірі та партнерстві, чи на взаємних звинуваченнях і образах”, – сказав Андрій Годик.

Лист Президента Республіки Польща Анджея Дуди зачитав міністр Адам Квятковський. У листі Президент висловив єдність з учасниками урочистостей, підкреслюючи, що це свідоцтво живої, вірної пам’яті та вираз патріотичної служби.

„Щиро вірю, що спільне відкривання правди про трагічне минуле слугуватиме зміцненню приязних, наповнених довірою польсько-українських відносин та будуванню успішного майбутнього. Також і про це молимося під хрестом пам’ятника в Гуті Пеняцькій – в болісних роздумах над історичною спадщиною, але і в надії на те, що разом ми можемо вчинити для помноження нашої спільної безпеки та розвитку”, – написано в листі.

Міністр Адам Квятковський зачитує лист Президента Республіки Польща (Фото: Данута Стефанко)

Дотримуючись умов карантину в урочистостях вшанування взяли також участь представники польського середовища Львівщини та Прикарпаття.

„Наш приїзд, поляків зі Львова, до Гути Пеняцької – це багатолітня традиція. Традиція віддання шани пам’яті замордованих тут поляків. Це важливе для нас місце. Ми приїжджаємо сюди не для того, щоб воскрешати якось ненависть, а для того, щоб пам’ятати, щоб це не повторилося”, – говорив Марек Горбань, голова Львівського спортивного клубу „Поґонь”.

Під час вшанувань йшла також мова про ексгумацію решток жертв знищення в Гуті Пеняцькій. Як згадано, незважаючи на те, що польська сторона багаторазово просила про ексгумацію, ця тема дотепер залишилася нерозкритою.

„Ми тут, щоб пам’ятати про тих, які у звірський спосіб були вбиті тільки тому, що були поляками. Ми цього не забудемо. Польща не забуває своїх дочок та синів. Ми тут для того, щоб нагадати та попросити про елементарну повагу до померлих, про можливість проведення ексгумації, щоб ми могли молитися на могилах своїх співвітчизників. Просимо про це, просимо про правду. Ми робимо це тому, що хочемо дійсно глибоких польсько-українських відносин, а глибокі відносини можуть ґрунтуватися виключно на правді. Пробачення може ґрунтуватися на правді. Рана, спричинена геноцидом мусить загоїтися, але на разі через відсутність вразливості з української сторони, відсутність бажання стати по стороні правди, до цієї рани всипається сіль. Це спричиняє біль полякам, але також через це рана не загоюється. Поки не буде правди ця рана не загоїться”, – сказав Ян Дзєдзічак, уповноважений уряду до справ полонії та поляків за кордоном.

Покладання вінків і квітів біля пам’ятника в Гуті Пеняцькій (Фото: Данута Стефанко)

Щорічні заходи вшанування організовує Товариство Гута Пеняцька у співпраці з Генеральним консульством Республіки Польща у Львові.

„Це місце Гути Пеняцької – це наше родинне місце. Моя мама народилася у цьому селі, тут жила моя родина і 28 лютого 1944 року село перестало існувати. Поляки, які вижили, протягом років, протягом цілого життя передавали нам деталі, які запам’ятали того дня. Моя мама прийшла сюди через два дні з Гути Верхобузької, щоб знайти тіла своїх найближчих, свого тата, якого розпізнавала за недопаленими руками, за оправами окулярів… Ми стоїмо на могилах, які не мають хрестів. Це є ця правда, вона не кричить, не спантеличує. Вона чекає, коли ми сюди прийдемо, поставимо ці хрести, посвятимо могили і помолимося „Отче наш”. Протягом цих років купка свідків, що вижили, осіб народжених у Гуті Пеняцькій, створила щось більше ніж матеріальний монумент, а створила пам’ятник пам’яті, і цей пам’ятник, те, що Ви сюди прибули – це найважливіший пам’ятник”, – промовила до зібраних Малґожата Ґосьньовска-Коля, голова Товариства Гута Пеняцька.

На завершення поминального заходу представники влади, члени організацій та гості поклали квіти до пам’ятника у Гуті Пеняцькій та запалили лампадки.

Текст: Данута Стефанко

Програма радіо CKPiDE:


Фото: Данута Стефанко

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Проєкт фінансується за кошти Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках публічного завдання щодо допомоги полонії та полякам за кордоном

Fundacją Wolność i Demokracja

Проєкт „Польська медійна платформа Україна” реалізується Фондом „Свобода та демократія”


Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща

Up