У різних куточках світу вчителі роблять все, щоб польська освіта була можливою. Однак, вони зустрічаються з багатьма викликами. Польські школи й освітні осередки, які працюють за кордоном, суттєво відрізняються від тих, які функціонують у Польщі. Ці розбіжності виникають зокрема через інакше законодавство у сфері освіти в тій чи іншій країні, чисельність польськомовних педагогічних кадрів чи доступність польської літератури та дидактичної допомоги. Різняться також учні, їх знання про Польщу і польську мову. Вже тільки цей факт стає великим викликом для вчителів. Тож як навчати польської мови осіб польського походження? На це питання відповідає експерт кампанії #KtoTyJesteś, др Аґнєшка Ясінська, мовознавиця і викладачка мов з Педагогічного університету в Кракові.

Що про вивчення польської мови говорить наукова література?

У польській науковій літературі про вивчення мови фігурують два головні терміни: „польська мова як іноземна” і „польська мова як друга”. В останні роки через чимраз більші відмінності між групами, які вивчають польську мову, і – як наслідок – через зростання кількості наукових досліджень, можна також зустріти такі визначення як „нерідна польська мова” та „польська мова дітей із міграційним досвідом”. Цей останній термін об’єднує – полонію та поляків, які проживають за кордоном, у тому числі дітей, що повертаються з еміграції та перебувають в процесі адаптації у польських школах.

Як діти польського походження, що проживають за кордоном, вивчають польську мову?

Найчастіше польську мову вивчають вдома, контактуючи з близькою чи далекою родиною. Залежно від ситуації в сім’ї, побуті та власних потреб і пріоритетів польську мову вдосконалюють і на мовних курсах за місцем проживання, а також у польських школах різного типу.

На перший погляд, викладання польської мови в класі, де є особи, які знайомляться з мовою через контакт з найближчими, для вчителя є легкою і приємною справою.

На відміну від іноземців, які починають вивчення польської мови як іноземної, у випадку з особами, для яких польська мова є другою (успадкованою), вони, з точки зору вчителя, який готує для них навчальну програму, в значно складнішій ситуації.

Чому?

Рівень мовних комунікативних навичок осіб польського походження, або загалом дітей польських емігрантів дуже різний. Рідко мову їхнього походження можна порівняти із першою мовою, тобто тією, якою вони послуговуються щодня у всіх сферах: публічній, освітній, професійній і приватній. Ця остання сфера загалом розвинена найкраще з огляду на природній мовний контакт з членами сім’ї чи польським оточенням. Інші сфери зазвичай „захоплені” першою мовою (наприклад англійською, російською, французькою). Це так звана нерівнозначна двомовність.

Що про мовні навички таких осіб говорить наукова література?

Двомовна особа загалом спілкується польською мовою правильно, тож має розвинену граматичну підсистему в тій галузі, в якій таку підсистему опанували члени її сім’ї, які є для неї моделлю для наслідування.

Двомовна особа має досить добрий загальний словниковий запас, однак його обсяг тісно пов’язаний з найближчим оточенням, з сім’єю, неформальними контактами, світом почуттів, польськими святами та традиціями. Поза „домашнім” середовищем двомовна особа зустрічається з проблемами спілкування через брак словникового запасу офіційної польської мови. Буває, що часом послуговується розмовною мовою, чи навіть ґварою. Це пов’язано з тим, що головним джерелом вивчення мови є сім’я і польська діаспора за кордоном.

Двомовна особа рідко має проблеми з вимовою, які б унеможливлювали її успішне усне спілкування, натомість має більш або менш (частіше менш) глибокі знання з основ польського письма. Загалом доволі непогано спілкується усно мовою походження (має розвинені вміння говорити й розуміти на слух), значно гірше дає собі раду з писемною мовою (читання з розумінням і писання). Це, в багатьох випадках, пов’язано із тим, що вона функціонує щодня в іншій навчальній системі, ніж польська. Як наслідок, природно, така особа розвиває в першу чергу мовні комунікативні навички (в тому числі мову навчання і роботи) мови країни, в якій проживає.

То як в такому разі підготувати заняття з польської мови для учнів польського походження?

Відправною точкою під час створення програми для групи двомовних осіб, для яких польська мова є другою (успадкованою), має стати тест для перевірки їх мовних комунікативних вмінь у сфері чотирьох підсистем мови (вимова, письмо, словниковий запас і граматика), а також навичок (розуміння на слух, розуміння тексту, мовлення і писання).

Аналізуючи результати тестів усієї групи, вчитель має визначити найслабше розвинені в учнів мовні уміння, і на них зосередити заняття. Наприклад, якщо учень польського походження не може читати та писати польською мовою, варто зосередити увагу на вивченні писемної мови. Якщо ж дитина спілкується, скажімо, ґварою, або вживає лише слова з поточної лексики, треба підвищити рівень її офіційного словникового запасу.

На що ще мають звернути увагу вчителі, які готуються до заняття з польської мови з особами польського походження?

Важливим елементом двомовного навчання є презентація зв’язків із Польщею та польською культурою і реаліями. Дослідження показують, що двомовні особи мають природну схильність до порівнювання культур, з яких вони походять. Тож варто подбати про те, аби польська культура була також цікавою для нашого підопічного, як і рідна культура. Все ж добре було б зосередитися на комплементарній (взаємодоповнювальній) ролі обидвох культур, а не на їх протиставленні через порівнювання „краща – гірша”, чи „більш – менш цінна”.

Двомовність безсумнівно є козирем у будь-якій площині інтелектуального та особистісного розвитку, тому варто черпати з нього якнайбільше користі.


Проєкт профінансовано за кошти Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках конкурсу полонія та поляки за кордоном 2021. Публікація містить лише погляди автора і не може бути прирівняна до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща.


Др Аґнєшка Ясінська працює в Інституті польської філології Педагогічного університету в Кракові; дослідниця Центру досліджень освіти та інтеграції мігрантів Педагогічного університету; дослідницький інтерес: дидактика вивчення польської мови як іноземної та другої, граматика в навчанні польської мови іноземців, труднощі, пов’язані з культурою польської мови як іноземної та другої, розвиток мовних комунікативних навичок. Вчителька, викладачка університету, авторка і співавторка багатьох підручників з польської мови як іноземної та успадкованої, зокрема серії „Ура! Польською 2,3”, „Про Польщу польською”, „З’єднай крапки”, „Постав крапку” та „Постав крапку 2”. Веде інтернет-сторінку, яка популяризує навчання і вивчення польської мови „Польська і крапка”, а також канал на YouTube, де розміщує записи методичних вебінарів для вчителів.


Бібліографія:

Європейська система опису мовної освіти, Варшава 2003.

Х. Коморовська, Методика вивчення іноземних мов, Варшава 2015.

В. Мьодунка, Полоністична ґлоттодидактика, походження – сучасний стан – перспективи, Краків 2016.

Програми вивчення польської мови як іноземної, рівні A1-C2, Краків 2011.

Джерело: ida.pol.org.pl
З польської переклав: Володимир Гарматюк

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Проєкт підтримує Канцелярія голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках конкурсу полонія та поляки за кордоном 2021

Fundacją Wolność i Demokracja

Проєкт „Професійні медіа в Україні 2021-2022” реалізує Фонд „Свобода та демократія”


Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща

Up