Фото: Національний цифровий архів

Він вірив у вільну та незалежну Польщу, а своє життя присвятив розвитку її столиці. Стефан Стажинський був президентом Варшави протягом п’ятьох років. Його вклад у її розбудову неможливо переоцінити. У цьому році припадає 130 річниця його народження, тож заохочуємо ознайомитись з найцікавішими сторінками його життєпису.

Дитинство та початки політичної діяльності

Стефан Стажинський народився 19 серпня 1893 року в Варшаві в родині зубожілого шляхтича та вчительки французької мови. Дитинство провів у місті Ловіч, де з 1904 року ходив до гімназії. Брав участь у шкільних страйках. За конспіраційну діяльність у Союзі прогресивно-незалежницької молоді його тричі арештовувала російська влада. У віці 17 років протягом місяця просидів у Цитаделі.

З 1912 був членом Стрілецького союзу та Союзу чинної боротьби. Однак не занедбував навчання. Здобування освіти продовжував на Вищих торговельних курсах ім. Августа Зелінського, тобто в теперішній Головній торговельній школі. Після початку I світової війни він вступив до Легіонів Польських, проходячи бойовий шлях I Бригади. Після „кризи присяги” у 1917 році був інтернований німцями та розміщений у таборі в Беньямінові.

Фото: Національний цифровий архів

Після відновлення Польщею незалежності розпочав роботу в варшавському Товаристві підприємців, будучи водночас членом Польської військової організації. У 1924 році почав працювати в Міністерстві державної скарбниці Речі Посполитої, яка відроджувалась. У 1930-1933 роках був послом на Сейм зі списку Безпартійного блоку співпраці з урядом. Обіймав посаду віцеголови Банку крайового господарства. З 1931 року був також викладачем у Головній торговельній школі.

Стефан Стажинський на посаді президента Варшави

31 липня 1934 року Стефана Стажинського призначено на посаду Тимчасового президента столичного міста Варшави. Його номінація була спричинена нестабільною політичною та фінансовою ситуацією столиці. Початково варшав’яни прийняли його неохоче, однак йому вдалося опанувати бюджетний дефіцит і розпочати активну інвестиційну політику, модернізуючи інфраструктуру міста.

Стефан Стажинський інвестував у розвиток Варшави. За його каденції відремонтовано в’їзні траси до столиці, сполучено Старе Місто та Жолібож, збудовано віадук над Ґданським вокзалом, зремонтовано поверхню багатьох вулиць, розбудовано мережу водопостачання та каналізації, а також збільшено продукцію електроенергії. До початку II світової війни, завдяки його діяльності, Варшава суттєво збільшила довжину трамвайних колій.

Фото: Національний цифровий архів

Тоді також створено проєкт будови варшавського метро. Повстало понад 40 нових шкіл і багато міських парків, розбудовано Публічну бібліотеку, відкрито нову будівлю Національного музею, збудовано Музей давньої Варшави та Публічний театр. У своїй діяльності він присвячував увагу пам’яткам та естетиці міста. З 1935 року проводив акцію „Варшава у квітах”. Остаточно здобув визнання варшав’ян завдяки своїм численним ініціативам.

До останнього вірний Варшаві

Стефан Стажинський ввійшов у легенду завдяки своїй поставі у вересні 1939 року. Попри евакуацію залишився в оточеному місті та став фактичним очільником Варшави, що боролась. Його діяльність концентрувалась на організації оборони, хоч він став відомим передусім завдяки своїм радіопромовам, у яких підтримував бойовий дух мешканців столиці. Вони були імпровізовані, а водночас дуже щирі. Йому пропонували втекти, однак він до кінця залишився вірним Варшаві. Як сам казав: „я не можу залишити варшав’ян, я був з ними й з ними залишусь”.

23 вересня він востаннє звернувся до мешканців столиці. Тоді сказав: „Я хотів, щоб Варшава була великою. Я вірив, що вона буде великою. Ми зі співпрацівниками креслили плани, робили нариси великої Варшави майбутнього. І Варшава є великою. Це настало швидше, ніж ми припускали. Не за 50, не за 100 років, а сьогодні я бачу велику Варшаву. Зараз, коли я до вас говорю, я бачу її з вікна у всій величі та славі, оточену хмарами диму, палаючу, чудову, незламну, велику Варшаву, яка бореться. Варшава, яка захищає честь Польщі, є на вершині своєї величі та слави”.

Фото: Національний цифровий архів

Стефан Стажинський першим опинився у списку німецьких заручників. 27 жовтня президента Варшави заарештували та перевезли на Павяк. Його подальша доля була невідомою, однак завдяки слідству Інституту національної пам’яті вдалося встановити, що його замордували німці між 21 та 23 грудня 1939 року в Варшаві або в її околицях. Символічне поховання Стефана Стажинського знаходиться на Повонзківському цвинтарі. Його відзначено зокрема орденом Virtuti Militari V класу, Хрестом Незалежності та тричі Хрестом Хоробрих.

За матеріалами dzieje.pl, polskieradio.pl, muzhp.pl