Кожен, частіше чи рідше, однак з певною ностальгією згадує про школу. Шкільні роки – це час нових переживань, знайомств і вражень. Про свою любу школу пам’ятають і випускники та учні польської школи №7 ім. Адама Міцкевича в Станіславові.

Школа, розташована на площі Міцкевича, відкрилася в 1946 році і після другої світової війни залишилася єдиною в місті польською школою. Проіснувала до 1957 року. Офіційною причиною закриття школи була невелика кількість мешканців польської національності. Сьогодні в приміщенні колишньої школи діє Інститут післядипломної педагогічної освіти.

Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську вже вдруге організував зустріч учнів та випускників цієї школи. Урочистість розпочалася 12 жовтня біля пам’ятника Адама Міцкевича. Хвилиною мовчання учні вшанували пам’ять своїх вчителів і друзів та поклали до підніжжя квіти.

Далі зустріч відбувалася в Центрі польської культури.

– Найважливіше, що ми хочемо дати цим людям – це емоції. Я дуже рада, що Центр збирає довкола себе не лише молодь, але й старших осіб. Сьогоднішню зустріч підготували волонтери. Це була для них чудова нагода обмінятися досвідом та, згуртуватися зі старшим поколінням. Гадаю, що це гуртування поколінь впливатиме на становлення нашої молоді, – сказала директорка Центру Мар’я Осідач.

Про шкільні роки зворушливо згадує Владислава Добосевич, яка пішла до школи одразу після війни, в 1947 році.

– Ми дуже любили нашу школу. Вчителі були дуже гарні. Шкільні роки були найкращі. Ми вчилися 10 років. Спершу мій клас був дуже великий, але після останньої репатріації нас залишилося дев’ять дівчат, – розповідає випускниця школи ім. Адама Міцкевича. – На жаль, порівняно із зустріччю, яка відбулася в 2016 році, нас стало менше. І все ж, ми дуже щасливі з того, що маємо таку зустріч. Було дуже гарно і весело, – додала пані Добосевич.

Волонтери підготували тематичний виступ „Два світи”, який показав різницю між поколіннями, але й підкреслив, як багато спільного між молодими і старшими людьми.

– Я вважаю, такі зустрічі старших і молодших є дуже потрібними. Випускники тієї школи, попри те, що вони вже старші люди, дуже позитивні і товариські. І ця товариськість є прикладом для мене. Приязнь можна виявляти в різному віці, молодому чи старшому, ти завжди можеш бути потрібним. І не тільки на контрольній, але й на життєвому шляху, – сказала Таїсія Стружанська, волонтерка ЦПКіЄД.

Молодь, що приходить до Центру, презентувала тим, хто зібрався у залі, відомі польські пісні і вірші. А хор „Відлуння Станіславова” заспівав традиційні пісні „Кум та кума”, „Йшла дівчина до лісочку” та „Швидко плине життя”.

Для випускників та учнів школи також підготували гри і конкурси з нагородами.

Владислав Карпінський, випускник школи, який народився 1930 року, спеціально з нагоди зустрічі написав вірш, присвячений польській школі №7 ім. Адама Міцкевича.

– Спершу я навчався у школі ім. Емілії Плятер в Станіславові. Мені там було найкраще. Сьома залишилася в пам’яті, бо я там мав друзів. Ми мали багато цікавих пригод, були дуже веселі. Сьогоднішня наша зустріч дуже зворушлива для мене. Весь час в очах мені стояли сльози. Тому я написав цей віршик, мої спогади, – сказав пан Карпінський.

В рамках організованої зустрічі читачі бібліотеки Центру польської культури та європейського діалогу Лілія Бабчук і Зоф’я Семянів взяли участь в ініціативі „Читаємо – готуємо”. Позичивши з книгозбірні книжки з кулінарними рецептами, пані приготували солодкий частунок для випускників, учнів і гостей зустрічі.

Спільне святкування завершилося танцями під гарну польську музику, яку підготувало радіо ЦПКіЄД.

Текст: Данута Стефанко

Вірш Владислава Карпінського, написаний з нагоди зустрічі випускників та учнів польської школи №7 ім. Адама Міцкевича в Станіславові 2019 року

U seniorów i seniorytek
Rzadko święto bywa
I niedziwnie, to rzecz jasna,
Często nas ubywa.

Ale, my z naszej „Siódemki”,
Sztywno się trzymamy
I naprawdę, w dzień dzisiejszy,
Piękne święto mamy.

Kiedyś byli to panienki
I kawalerowie.
Dzisiaj, nie mam ja pojęcia,
Nikt tak nam nie powie.

Kiedyś byli my chłopaki
Super brunetami,
Dzisiaj chłopcy i dziewczynki
Stali blondynkami!

Chłopcy stali się ojcami
Nawet i dziadkami
A dziewczynki, gdzie dziewczynki?
Stały się babciami!

Piękne były szkolne lata,
Lecz na żal nie wrócą,
We śnie tylko zobaczymy,
Późną, ciemną nocą.

Dobrym słowem dziś wspomnijmy
Was, nauczycieli,
A zostało Was żywymi,
Chyba już niewielu.

Życzę wszystkim powodzenia,
Dobrym zdrowiem się cieszcie
I Panu Bogu dziękujmy,
Że w Polskim Centrum jesteśmy!

Владислав Карпінський

Програма радіо CKPiDE:

Фото: Данута Стефанко, Олеся Рішко