Фото: polona.pl
Александр Фредро справді різностороння постать. Самоук, а водночас чудовий творець комедій та поет. Він воював в армії Варшавського князівства, був офіцером наполеонівської армії, за що отримав найвищу польську військову відзнаку – Virtuti Militari. Цього року виповнюється 230 років з дня його народження. З цієї нагоди в рамках 8 Днів польської культури в Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську відбудеться моновистава „П’яте через десяте. Спогади старого”. Тимчасом представляємо найцікавіші сторінки життєпису Александра Фредро.
Дитинство та військова служба
Александр Фредро народився 20 червня 1793 року в Сурохові біля Перемишля в заможній шляхетській родині. Навчався вдома, але не дуже ґрунтовно та недовго, бо 16-річним хлопцем вступив до наполеонівської армії Варшавського князівства, яку супроводжував до падіння Французької імперії у 1814 році. Воював під Дрезденом і Лейпцигом, брав участь в поході на Москву, де потрапив у російський полон, однак зумів втекти, переодягнувшись селянином. Виконував функцію офіцера, дослужився до звання капітана. Александр Фредро був нагороджений Золотим хрестом Virtuti Militari та Хрестом Почесного легіону.
Після того, як залишив армію, він оселився у Беньковій Вишні, маєтку свого батька, неподалік Львова, де заслужив на славу авантюриста. Як для польського письменника 19 століття, він жив заможним і комфортним життям. Його роман із Зофією Скарбек, дружиною одного з найвпливовіших постатей тогочасної Галіції – Станіслава Скарбека – закінчився скандалом і розлученням, яке в ті часи було нечуваною справою.
Фото: lvivcenter.org
Александр Фредро сватався до Зофії протягом десяти років. Врешті-решт вони одружилися у 1828 році і це був дуже щасливий шлюб. У них народилося двоє дітей. Не занедбуючи сімейний маєток, Александр Фредро брав активну участь у суспільному житті дворянства. 1850-55 роки він з родиною провів у Парижі. Був членом Товариства друзів науки, а з 1873 – членом Академії здібностей.
Творчість Александра Фредро
Він був самоуком. Почав творити вже в зрілому віці. Саме у тридцять років він устаткувався і дуже змінився. Колишній авантюрист став членом Варшавського товариства друзів науки, був депутатом Галіційського державного сейму та членом Львівської національної ради. Його поглинула також письменницька діяльність. Александр Фредро писав звичаєві комедії з життя шляхти, переважно провінційної. Створював також вірші, поеми та афоризми. Дебютував у 1817 році, але не вписався у течію романтизму. Писав для театру, переважно львівського. Написав кілька десятків сценічних творів.
До найвідоміших творів, які найчастіше представляються у формі театральних постановок належать „Помста”, „Дівочі обітниці”, „Чоловік і дружина” та „Пан Йов’яльський”. Віссю інтриги цих комедій, зазвичай, є гроші, кохання та шлюб, а в основному дилема: одружуватися заради грошей, чи взяти шлюб з любові. Майже у всіх комедіях Александра Фредро перемагає кохання. Щирі почуття долають всі перешкоди – родинний опір, інтриги та фінансові складнощі. Саме це визнання цінності любові, сімейного життя і побутових чеснот є свідченням віри автора, якому закидують аморальність.
Фото: polona.pl
Александр Фредро ввів у свої твори гумористичні акценти та комічні елементи народного театру. Його публікації назавжди увійшли до канону польської літератури й театру. Його казки, серед яких „Мавпа у лазні”, „Суп на цвяху” та „Павел і Ґавел”, понадчасові в дитячій літературі. Наприкінці життя Александр Фредро очолював польську кампанію під час Весни народів. Займався справами театрів і бібліотек Оссолінських.
Александр Фредро помер 15 липня 1876 року у Львові. Він залишив своєму сину інструкції щодо того, в якому порядку мають видаватися його твори та, за якими правилами, вони мають бути поставлені в театрах. Він вірив, що з роками інтерес до його творів зростатиме. Сьогодні письменник є одним з найпопулярніших польських драматургів.
За матеріалами dzieje.pl, polskieradio.pl, culture.pl
